Новини

ДЕНЬ ЄВРОПИ  

    

   День Європи – це офіційне свято, що відзначається в країнах Європейського Союзу за рішенням Європейської Ради. 1950 р. на заклик міністра закордонних справ Франції Роберта Шумана в Парижі зібралися представники європейських держав, які вирішили об’єднати зусилля заради післявоєнної відбудови та налагодження мирного життя. Ця угода заклала підвалини Європейського Союзу, утвореного за Маастрихтським договором 1992 р. Україна – єдина країна, яка відзначає День Європи, не будучи членом ЄС. Це свято припадає на третю суботу травня. Святкуючи День Європи, Україна демонструє своє тяжіння до європейських цінностей.

                      КАЛЕЙДОСКОП ЦІКАВИХ ФАКТІВ

   Стародавні греки вважали Європу окремим материком.

   35 тисяч років тому на території Європи з’явилася людина сучасного типу.

   1/4 частину Європи займають острови.

   Найдовша річка в Європі – Волга, що простягається на 3531 км і впадає на території Росії в Каспійське море.

   Між Африкою та Мадагаскаром є острів, який називається Європа. Він був названий на честь однойменного корабля з Британії.

   Європа – так називається один із супутників Юпітера (на честь персонажа міфології античності).

   У Європі немає пустель. Зате клімат в різних країнах теж різний. Взимку може бути дуже холодно, а влітку – спекотно. У Великій Британії, наприклад, часто йдуть дощі. Через постійні тумани цей регіон називають «туманний Альбіон».

   Найбільше місто Європи – Париж, столиця Франції.

   Сучасні Нідерланди розташовані на рівнинно-низинній території, де колись були великі болотисті райони. Але вони були відвойовані у моря, і сьогодні це родючі землі, які забезпечують небувалий розвиток сільського господарства країни.

   Європа має дуже цікаві «географічні форми». Так, Піренейський півострів, на якому розташовані Іспанія та Португалія, має форму квадрата, а Апеннінський, де знаходиться Італія, - форму чобота.

   Неможливо уявити Європу без Карпат. Адже вони пролягають через території Словаччини, Польщі, Румунії та України. Подейкують, що румунські Карпати – це Батьківщина славнозвісного, легендарного графа Дракули.

   Фінляндію називають землею тисячі озер. На території цієї держави близько 60 000 озер і тисячі островів у відкритому морі.

   Два найвідоміші міста Італії – Флоренція та Венеція. Мабуть, кожна пара закоханих мріє побувати саме тут, провести час разом, насолодитися чудовою архітектурою, скульптурою, вишуканими будівлями. У Венеції набагато простіше і швидше пересуватися на човні, а ніж на авто. Адже місто, в прямому значенні слова, стоїть на воді.

   Відома у всьому світі Пізанська вежа приваблює мільйони туристів. Історики стверджують, що вона була зведена між 1173 і 1360 роками. За ці роки земля під вежею дещо просіла, що призвело до її відхилення по вертикалі аж на 5 метрів.

   У маленькому італійському містечку Ваконе є ресторан під назвою «Тільки для двох». Якщо хтось із вас захоче його відвідати, краще замовте місця заздалегідь, десь приблизно за півроку. Річ у тім, що в цьому унікальному закладі лише 1 столик.

   В Європі зародилося чимало видів спорту. Крикет з’явився в Англії, гольф – у Шотландії. Досить поширеними тут є футбол, теніс, гандбол.

   Слово «газета» прийшло до нас від назви дрібної італійської монети – «gazetta», за яку можна було придбати друкований аркуш, прототип сучасної газети.

   Європа вважається світовою батьківщиною різноманітних фестивалів. Наприклад, щороку в Німеччині проходить фестиваль пива Октоберфест, а у Франції – Каннський фестиваль кіно, в Іспанії – Томатина.

   Найменша держава на території Європи – це Ватикан. Він же є і містом з безліччю культурних та історичних пам’яток.

   Вулкан Етна, який знаходиться на острові Сицилія – найбільший європейський вулкан і один з найактивніших у всьому світі. Згадки про виверження Етни є в найдавніших джерелах ще до нашої ери.

   Спочатку статуя свободи була побудована у Франції, тільки потім передана США як подарунок.

   Найбільша відвідуваний пам’ятник у світі – Ейфелева вежа у Франції, Париж. Її висота становить 320 метрів.

   Багато філософських рухів також пов’язані з Європою: ідеалізм, романтизм, постмодернізм, гуманізм.

   Греки мають більше 150 варіантів національного гімну.

   В Ісландії в одній з перших країн з’явився демократичний лад правління.

   Національна рослина Гренландії – верба.

   В Італії знаходиться вулкан Везувій, який зруйнував римське місто Помпеї. У наш час він все ще активний. Останній раз цей вулкан вивергався в 1944 році.

   У минулому Середземне море часто висихало.

   У країнах континентальної Європи – правосторонній автомобільний рух. Але в Парижі є 350-метрова вуличка, на якій встановлено лівосторонній рух. Це зроблено для того, щоб розвантажити вулиці в годину-пік від корків.

   Фрайбург – це німецьке місто, в якому є один екологічно чистий престижний район. Його жителі не під’їжджають додому на автомобілях, а залишають їх за межами.

Цікаво знати                   

                                      АТРИБУТИКА  ЄС

                              Прапор Європейського Союзу

   Історія створення прапору починається у 1955 році. Тоді Європейський Союз існував лише у вигляді Європейського об’єднання вугілля та сталі, до якого входило шість країн. Однак існувала окрема організація з ширшим представництвом – Рада Європи, яка в той час підбирала собі емблему. Після активних обговорень було прийнято нинішній варіант прапора – коло з 12 золотих зірок на блакитному тлі. Число зірок не має нічого спільного з кількістю країн-членів організації. У різних традиціях «12» є символічним числом, що означає абсолютну досконалість. Це також і кількість місяців у році, і кількість цифр на циферблати годинника, тоді як коло є ще й символом єдності.

   Так народився європейський прапор, на якому сяє дванадцять зірок. Прапор залишається незмінним протягом років, не зважаючи на розширення ЄС.

                                    Європейський гімн

   Гімн Європейського Союзу є гімном усієї Європи. Музика гімну взята з Дев’ятої симфонії, написаної, Людвігом ван Бетховеном у 1823 році. У фінальній частині своєї симфонії Бетховен поклав на музику «Оду до радості», написану у 1785 році Фрідріхом фон Шиллером. У цьому вірші знайшла відгук ідея братання народів, яку поділяв і Бетховен.

   У 1972 році Рада Європи схвалила бетховенську тему «Оди до радості» як свій гімн. У 1985 році гімн було схвалено президентами та главами урядів країн ЄС як офіційний гімн Європейського Союзу.

                              Державні мови Європейського Союзу

   Перша постанова, прийнята Радою Європейського Союзу, стосувалася питання мови. 15 квітня 1958 року Рада постановила, що офіційні мови країн-членів повинні стати як офіційними мовами Співтовариства, так і робочими мовами установ Співтовариства.

   Офіційна мова кожної країни-члена є офіційною мовою ЄС.

   Це такі мови: чеська, датська, голландська, англійська, естонська, фінська, французька, німецька, грецька, угорська, італійська, португальська, іспанська, шведська, ірландська (з 1 січня 2007 року, але з обмеженням), латвійська, литовська, мальтійська, польська, словацька, словенська.

  

 

                  

 ДЕНЬ  ВИШИВАНКИ

               Вишиванка – символ Батьківщини,

               Дзеркало народної душі,

               В колисанці купані хвилини,

               Світло і тривоги у вірші.

                    Вишиванка – дитинча кирпате,

                    Що квітки звиває в перепліт,

                    Материнські ласки, усміх тата,

                    Прадідів пророчий заповіт.

               Вишиванка – писанка чудова,

               Звізда ясна, співи та вертеп.

               Вишита сльозою рідна мова,

               Думами дорога через степ.

                    Вишиванка – біль на п’єдесталі,

                    Слава, воля, єдність, віра – ми.

                    Журавлем курличе, кличе далі,

                    Стелить вирій взорами-крильми.

   Серед жіночих народних промислів чільне місце в історії нашого народу займає вишивання. Майже кожна область, кожний район, а часто й окремі села з покоління в покоління, від матері до дочки передавали таємниці цього виду мистецтва. Тому за кольором, орнаментом, фактурою вишивки завжди можна було визначити місце її виготовлення. Народні майстрині старанно зберігають свої традиції.

   В українському орнаменті, його плавних лініях, в улюблених мотивах промовляє душа народу, його історія, природа, в оточенні якої він живе. З орнаментом пов’язані образи добра, краси, оберегу. Він опоетизований народною свідомістю, теплом людських рук. За ним стоїть тисячолітня історія українського народу.

              Червоно-чорні всі узори,

               Мережив ряд на полотні.

               Традицій пласт, легенди роду,

               Духовний символ, оберіг,

               Калини кущ, дівочу вроду,

               На полотні все хтось зберіг.

               Прості орнаменти народні,

               Тягучі, як пісні степів.

               Все актуально і сьогодні,

               Хоча й прийшли з далеких днів.

   Вишивання – один з найдавніших видів декоративно-ужиткового мистецтва слов’ян. Народні вишивки захоплюють нас досконалою композицією, різнобарвним колористичним вирішенням. У своїх роботах народні майстри показують одвічний потяг людини до краси, зв’язок з рідною природою.

   Історія народної вишивки в Україні сягає своїм корінням у глибину віків. Дані археологічних розкопок та свідчення мандрівників і літописців доводять, що вишивання як вид мистецтва в Україні існує з незапам’ятних часів. Вишивкою, за свідченням Геродота, був прикрашений одяг скіфів.

   Народна вишивка – це мистецтво, яке постійно розвивається, величезне багатство, створене протягом віків тисячами безіменних талановитих народних майстринь. Наше завдання – не розгубити його, передати це живе іскристе диво наступним поколінням.          

    РІДНА  МАТИ  МОЯ

                                                 (До Міжнародного дня матері!)

   Ось і прийшов на нашу землю травень, гаптований солов’їним співом, і приніс нам свято Матері.

   У другу неділю травня людство вшановує жінку: жінку – матір, жінку – світоч, жінку – трудівницю, жінку – берегиню життя на землі.

   У всіх народів, в усі віки жінка-мати була охоронницею, добрим ангелом домашнього вогнища. Вона – корінь життя, та квітка, пломінь якої ніколи не в’яне, а розквітає з плином літ усе дужче і дужче.

   Материнство… Святе і прекрасне, оспіване поетами, увіковічене художниками на полотнах. Через віки наш народ проніс глибоко шанобливе ставлення до матері. Про неї, берегиню домашнього вогнища, уособлення духу пам’яті, волі душі і наміру, написано й сказано багато і, водночас, мало. Сьогодні до нас повертається день, коли майже всі люди святкують День матері.

   Свято матері прийшло до нас із далекої Філадельфії. А завдячуємо ми зусиллям американки Анни Джервіс. Втративши матір, вона звернулася з листами до конгресменів та президента з проханням один раз на рік вшановувати матерів.

   1924 року в США почали святкувати День матері. Символом пам’яті стали квіточки на грудях дітей: рожеві – шана живим матерям, білі – тим, які відійшли у вічність.

   У 1929 році це свято вперше було проведено в Україні на Галичині. А в 1939 році – його заборонили… Багато десятиліть народні та християнські свята в нашій державі були в забутті…

   Та прийшла на землю України незалежність і свята повернули до нас, а серед них – і Свято матері.

   Кожна людина і кожний народ мають свої святині. Святою є та жінка, яка дарує життя. Коротке це слово – «мама», але які надлюдські глибини скарбів містить воно в собі. Ціле її життя із серця б’є великим невичерпним джерелом безкорисливої любові до своїх дітей. Її життя – це терпіння, безмежна самопожертва. З добра і любові створена мати. Їх мільйони, і кожна з них несе в серці затишок, мудрість, вимогливість і красу.

               Наші милі на проліски схожі,

               Ніжні мами і просто жінки,

               Хай вам сонечко сяє пригоже,

               А під ноги рясніють квітки.

               Наберіться терпіння і сили,

               А від травня – пречистих надій.

               Зі святом вас, дорогі і щасливі,

               І здоров’я, немов сонце грій!

   Любов матерів – найбільша коштовність у нашому житті. Любов до матері – це найсвятіше щастя. Повноцінне, спокійне та радісне життя людини, якщо ці два почуття бентежать її думки та вчинки від самого дитинства, адже мати – це сонце нашого життя.

   Мати – берегиня роду, усього того що передає він з покоління в покоління.

   На великому материнському терпінні тримається земля наша. Зичимо всім матерям сердечного тепла, терпіння, доброти, ніжності і любові.

               Нехай літа не стануть тягарем.

               Нехай душі не вистигне зірниця.

               Хай повниться до краю день за днем

               Добра і щастя золота криниця.

               Нехай дарують радість вам літа,

               Душа сто літ хай буде молодою,

               Хай вам рясні колосяться жита,

               Джерела б’ють цілющою водою.

              

 

              

ДОРОГАМИ  ВІЙНИ,  ДОРОГАМИ ПАМ’ЯТІ

               Чимало свят дарує нам весна,

               Як в рідний дім повернення з дороги.

               Та є найбільш хвилюючим для нас

               Величне свято Перемоги.

               Це свято не затьмариться в віках.

               В цей день нестимуть люди завжди квіти,

               Нобміліє пам’яті ріка –

               В серцях нащадків буде вічно жити…

   Вже минуло цілих 78 років з тієї травневої ночі, коли замовкли останні постріли гармат, настала тиша, прийшов мир, довгожданий, вистражданий, оплачений найвищою ціною, ціною крові і сліз. Все далі відходять грізні і важкі роки Другої світової війни, але не згасає пам’ять про тих хто віддав своє життя і захистив рідну землю від ворогів.

   Друга світова почалася 1 вересня 1939 р. з попередньої злочинної змови керівництва двох країн-агресорів – фашистської Німеччини та більшовицько-комуністичного Радянського Союзу. Того вікопомного вересневого дня гітлерівська Німеччина напала на мирну Польщу. Ця іскра швидко перетворювалася у світову пожежу.

   Для нашої Батьківщини ця страшна війна розпочалася далекого 17 вересня 1939 року, коли сталінська червона армія за таємною згодою з гітлерівською Німеччиною захопила землі Західної України та принесла на своїх кривавих багнетах ті нелюдські страждання, які встиг вповні відчути народ Наддніпрянської України. А вже 22 червня 1941 року рожевий світанок поглинув кривавий танок, що триватиме 1418 днів і ночей – дві людиноненависницькі ідеології – комунізм і фашизм зіткнулися в страшному двобої, що коштував мільйонів і мільйонів життів.

   Якою дорогою ціною далася ця перемога! Скільки життів забрала та страшна війна! Скільки доль зруйнувала вона! Нема жодної сім’ї в Україні, якої не торкалась війна своїм чорним крилом. Тисячі людей вступали до УПА, що воювала за цілковите звільнення України від комуністичного та фашистського агресорів, які з однаковою ненавистю топтали святу українську землю. Мільйони наших земляків стали до рядів Червоної Армії, що воювала з німецьким фашизмом.

               Це на світанку сталося колись:

               Стривожений, із муками і жалем

               Світ стрепенувся, кров’ю вмить заливсь,

               Залився болем, плачем, жалем.

               Війна на зустріч молодому дню

               Із гуркотом, із брязкотом котилась,

               Лавиною металу і вогню

               На нашу землю й долю навалилась.

               Тремтять гармати. Б’є на спалах дзвін.

               Залізні круки вилітають з хмари.

               Горить Вкраїна з чотирьох сторін

               І на чужинців просить з неба кари.

               Хто б це вгадав і по якій причині

               На скільки літ розтягнеться війна?

               І звісно всім: земель багато в світі,

               А рідна, батьківська, лише одна.

               Гримить гроза війни. Іде розплата.

               Покладено життя на терези.

               Але коли ж порадує солдата

               Веселий грім весняної грози.

               Ми пам’ятаєм, хто в лиху добу

               В броні важкій віддав останні сили.

               Ми зараз квіти і терпку журбу

               Приносим на засмучені могили.

   У вогнище війни було втягнуто 67 держав, 80% населення земної кулі. Друга світова тривала довгих 6 років. Вона пронеслася над величезними територіями Європи, Азії й Африки, охопила простори всіх океанів. У цій війні загинуло близько 60 млн осіб, не кажучи вже про поранених і тих хто пропав безвісти. Лихо й страждання, які пережили люди, незмірні. Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил. Вони – святиня нашої пам’яті.

   Мільйони людей забрала Друга світова війна. Це важко усвідомити, важко осягнути. Смерть однієї людини – це трагедія. А коли гинули мільйони… Загиблим не болить. У живих продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів-однополчан, рідних і близьких, душі, які простріляні похоронками, у рано посивілих дітей війни, які не побачили своїх батьків і пережили пекло фашистської та комуністичної окупації.

   Україна зробила значний внесок у перемогу над нацизмом та союзниками Німеччини. На боці Об’єднаних Нації воювали українці у складі армій Великої Британії та Канади (45 тис. осіб), Польщі (120 тис.), СРСР (понад 6 млн), США (80 тис.) і Франції (6 тис.), а також визвольного руху в самій Україні (100 тис. в УПА) – разом 7 млн осіб. Понад 2,5 млн українців були нагороджені радянськими та західними медалями та орденами, більше 2 тис. стали Героями Радянського Союзу, з них 32 – двічі, а найкращий ас союзної авіації Іван Кожедуб – тричі.

   Україна понесла надзвичайні втрати внаслідок війни. Під час бойових дій та в полоні загинуло 3-4 млн військових, підпільників і цивільних, 4-5 млн цивільних загинуло через окупаційний терор та голод в тилу, до 5 мільйонів жителів були евакуйовані або примусово вивезені до Росії та Німеччини, частина з яких не повернулася. Загалом безповоротні втрати України (українців та інших народів) склали 8-10 млн осіб. Матеріальні збитки становили 285 млрд тогочасних карбованців. Внаслідок бойових дій постраждало понад 700 міст та містечок, 5,6 тис. мостів, 28 тис. сіл, 300 тис. господарств.

   Крізь дощі і сніги. Крізь роки і лихоліття говорять з нами ті, хто не посміхнеться сьогодні, не зустріне цю весну.

               Катами мучена, розп’ята,

               Ти не скорилась ворогам

               Ти знала: прийде час розплати

               Впаде на голови катам.

               Ти знала – мучитись не довго.

               Що заясніє небозвід,

               Що зійде сонце, зійде сонце

               І все дивилася на схід;

               У далину, де дні і ночі

               Дивились виплакані очі

               На Україну – рідний дім.

   Україна долучається до загальноєвропейської традиції вшанування жертв війни із використанням червоних маків.

   В Українській міфології мак має дуже багато значень. Це символ сонця, безкінечності буття й життєвої скороминущості.

   Появу цього символу пов’язують з віршам двох людей: канадського військового лікаря Джона МакКрея та працівниці Християнської асоціації молодих жінок Мойні Майкл. Перший під враженням боїв у Бельгіі у 1915 р. написав твір «На полях Фландрії», що починався словами: «На полях Фландрії розквітли маки/Між хрестами ряд за рядом». Друга 1918 р. написала вірша «Ми збережемо віру», в якому обіцяла носити червоний мак в пам’ять про загиблих. Саме Мойні Майкл в листопаді того ж року причепила червоний шовковий мак на пальто. У 1920 р. Національний американський легіон прийняв маки як офіційний символ, а у 1921 р. червоні маки стали емблемою Королівського Британського легіону.

               Маки червоні знов розцвітають,

               Пам’ять дідів бережуть.

               І до вогню, що серця зігріває,

               Їхні онуки ідуть.

   Червоний мак як символ пам’яті жертв війни вперше використано в Україні на заходах, приурочених до річниці завершення Другої світової війни у 2014 році. Автором символу є харківський дизайнер Сергій Мішакін. Графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з іншого – кривавий слід від кулі. Поруч з квіткою розміщено дати початку і закінчення Другої світової війни та гасло.

   Нелегке наше сьогодення не може заступити радості приходу весни, а разом з нею і Дня Перемоги. Його наближували, як могли, люди, котрим було дуже нелегко в ті воєнні літа і яким найважче сьогодні. У довічному боргу наше покоління і перед тими, кому пощастило пройти через горнило битв і дожити до цього світлого дня. Все менше їх залишається в життєвому строю. Даються взнаки і опалена війною молодість, сирі окопи і бліндажі, голод і холод. Хвороби і рани. Їхні груди вкриті медалями, на скронях – сивина. Але вони пам’ятають ті страшні часи, хоч часто їм і не хочеться про них згадувати. Неможливо позбутися нав’язливої жахливої думки: а прийде ж день, коли піде з життя останній з цих літніх людей з орденами. Піде у вічність, понесе з собою живі спогади. Що ж залишиться після них? А залишиться пам’ять, світла пам’ять про незабутніх героїв.

               78 весну відзначаємо нині,

               На скронях ветеранів – срібний іній сивини,

               Він подвигом прославив матір – Україну.

               Вклоніться, люди, ветеранам війни.

 

               

  ЧОРНОБИЛЬ  НЕМАЄ  МИНУЛОГО

Погоня за дешевою електроенергією призвела до створення атомних електростанцій, що приховують у собі страшну небезпеку для довкілля. Весь світ зміг в цьому переконатися у квітні 1986 р., коли внаслідок збою на Чорнобильській атомній електростанції сталася катастрофа, наслідки якої проявляються досі. Стався колосальний викид шкідливих речовин в атмосферу. Значні  масиви грунтів, ліси, водоймища забруднені радіоактивними відходами. Чорнобиль зайвий раз нагадав людству про небезпеку атомної енергетики.

   Чудовими краєвидами, щедро врожайними садами, прекрасними місцями відпочинку, багатими лісами славилась чорнобильська земля, та тільки до жахливої позначки, до радіаційної межі, проораної квітневої ночі 1986-го. Відтоді ця земля стала називатися зоною. Зона – це скалічена, непридатна до життя місцевість.

   Чорнобиль – це спокійний, неквапливий, доброзичливий світ. Здавалося, тут у цілковитій гармонії перебувають краса поліської природи і сховані у бетон чотири блоки АЕС.

   Трагедія сталася 26 квітня 1986 року. Біда розчинилася у духмяному повітрі, в біло-рожевому цвітінні яблунь та абрикосів, у воді сільських криниць, у молоці корів, у всій красі та зелені. Та хіба тільки в ній? Вона розчинилася в людях.

                          Чорних дат у людства є немало.

                          Кожна з них – це міна під прогрес.

                          Найстрашніше, що усіх спіткало,-

                          Вибух на Чорнобильській АЕС.

   Ту мирну весняну ніч люди ніколи не забудуть. О першій годині 24 хвилині, коли всі спали, над четвертим реактором Чорнобильської АЕС нічну темряву розірвало полум’я.

   За покликом рідної землі на захист свого народу першим до палаючого реактора за тривогою прибули пожежні з охорони ЧАЕС. Потім прибуло підкріплення з міста Прип’ять. До п’ятої години ранку пожежа була ліквідована. Подув легенький вітерець, і величезний стовп диму, пилюки, копоті відірвався від реактора і посунув територією України, Білорусії, сіючи смертоносну радіацію…

   Їх було 28 – пожежних Чорнобиля. Вони першими прийняли найжорстокіший удар на четвертому блоці станції. Ніхто із них не здригнувся, не відступив перед обличчям неймовірної небезпеки.

                         Живі і мертві… всі відважні

                         Вітчизни-матері сини.

                         Людське життя, мов цвіт черешні,

                         Осипалось… не з їх вини.

   За межу, позначену страшним ім’ям «зона», було виселено 135000 чоловік.

   Чорнобиль… Тепер це слово знає весь світ. Чорнобиль – це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам’ять, це наш нестерпний біль.

                        Латка лісу, вигоріла, бура.

                        Мертве листя, висохла трава.

                        А навколо грає зелень буйна,

                        Дивом уціліла і жива.

                        Чути птиць із непроглядних нетрів,

                        Світить сонце з голубих небес.

                        Грізна зона 30 кілометрів

                        З центром на Чорнобильській АЕС.

 

                        Хай стане мир міцнішім у стократ.

                        Хай над землею чисте небо буде.

                        Чорнобиль – попередження, набат,

                        Його уроків людство не забуде.  

                          ЗЕМЛЯ – НАШ  СПІЛЬНИЙ  ДІМ

                         (22 квітня міжнародний День землі)

                  Все, що довкола тебе є:

                  Поля і гори, й ріки –

                  Все на святій Землі твоє

                  Від роду і навіки.

   22 квітня в нашій країні відзначають День захисту Землі. Наш дім – планета Земля.

   З тих далеких часів, як Господь сотворив людину і покарав її, Земля була для неї матір’ю і годувальницею. Людина – це частина природи і частина Землі. Саме Земля і Богові зобов’язана своїм існуванням, своєю досконалістю, могутністю. Природа – це живе, одухотворене, гармонія, і поєднання форм; природа може відчувати, мислити, здійснювати різні дії.

   З Адамових часів пішла людина дорогою незалежності. Судилось їй пройти складний шлях випробувань, обернутися і побачити те, що зосталося за спиною, і жахнутися… І настав вибір безсмертя чи забуття.

   Сьогодні рідна земля благає у нас порятунку, заради нас самих, заради збереження життя.

   Повітря забруднене. Щодня люди дихають смогом, двоокисом сірки, випарами кислотних дощів та іншими токсичними газами. В Україні великий рівень забруднення повітря. Особливо це спостерігається в містах.

   Вода теж брудна. Кожна десята річка – забруднена. В океанах збирається щорічно близько 7 тонн сміття.

   Без води життя гине: в’яне квітка, страждає звір, змовкає пташка. Все живе на землі потребує води. Кожна її крапля є дорогоцінним даром природи. Вона напуває землю, а земля годує людину.

   Народ поважав воду, як живу стихію, від якої залежало його щастя і добробут. В уяві усіх стародавніх людей вода була старшою за все інше на землі – дерева, рослини, тварини.

   Вважалося, що вода з’явилася на самому початку світу, тому у замовляннях до води зверталися «водичко-сестричко».

   У міфологічних уявленнях українців вода була божеством, з якого почалося життя на Землі. З первісного океану виросло дерево життя, яке дало початок усьому.

   Богиню води називали Даною. Про цю богиню писав ще Геродот, вказуючи на її непорочність і незрівняну красу. Вона була матір’ю всього живого і богинею родючості. Дані приносили жертви, кидаючи коштовні речі у води річок і озер, криниць та джерел.

   Пробуджується природа, повертаються пташки, розправляють барвисті крильця метелики, розкривають ніжні пелюсточки весняні квіти.

               Квіти, квіти солодкі й п’янкі!

               Радість, щастя вони нам дарують.

               А пелюсточки ніжні, духмяні такі –

               Хай красу цю все люди відчують!

   Квіти – окраса рідної землі.

   Квіти були на емблемах королів. Так лілія – емблема династії Бурбонів. Її зображенням милуються впродовж трьох століть на прапорі французьких королів і на монетах – долоренах.

   Хризантему обожнюють в Японії. Її зображення священне і право носити матерію з малюнком хризантеми можуть лише члени імператорської сім’ї – це затверджено державним законом.

   Символом України є верба та калина. В народі кажуть: «Без верби і калини нема України».

   Тож бережімо нашу Землю, бо ми живемо на ній. «Ми – діти Землі», і не замислюємося над значенням цих слів.

   Любіть нашу землю! Бо тут ви живете. Тут живуть ваші рідні, близькі, друзі. Бо у любові – сенс життя!

               Рятуймо чисте повітря,

               Рятуймо воду в морях,

               Океанах, в малих річках.

               Рятуймо світанки –

               Від кіптяви гару й димів.

               Рятуймо тишу,

               Щоб в тиші мовчати й радіти.

               Рятуймо вулицю від голосних двигунів.

               Рятуймо мрії, кохання солодкий мотив.

               Рятуймо ніжність…

               Від чого рятуймо? Від себе!

               Поки ще не пізно

               І можна хоч щось зберегти!

                  Цікаві факти про нашу планету

   У Долині смерті, найсухішому і гарячішому місці на земній кулі, живе понад 15 видів птахів, 40 видів ссавців, 44 види плазунів, 12 видів амфібій, 13 видів риб і 545 видів рослин.

   Місцевість Сен-Мишель в північно-західній Франції двічі на добу буває островом і двічі півостровом. Своєрідне явище обумовлене сильними приливами і відливами в цій частині Атлантичного океану.

   На крихітному острівці Ель-Алакран (поблизу північного узбережжя Чилі) водиться більше мільйона бакланів, чайок. Величезні зграї постійно носяться над морем, заглушаючи своїм криком рев океанського прибою. Це один з найбільших «пташиних базарів» на Землі.

   Столиця Перу – Ліма розташована у самого океану, але в посушливій пустелі. Місто майже не знає дощів. У його будинках немає водостічних труб, а у жителів – водостійких плащів. Річний шар опадів в Лімі – 37 мм.

   Найбільший атлас зберігається в Німецькій державній бібліотеці у Берліні. Його вага близько 250 кілограмів, а розміри 1,70х2,20 метра. Цей рідкісний експонат дає відвідувачам бібліотеки можливість ознайомитися з картографічним мистецтвом ХVII століття.

   Перший географічний глобус зберігається в місті Нюрнберзі. Він виготовлений географом М.Бехаймом в 1492 р.

   У Франції у місті Вердені стоять дві вежі на відстані 60 м один від одного, і якщо стати між ними і крикнути, то можна почути відгомони слова дванадцять разів.

   У Сахарі щорічно спостерігається близько 160 тисяч міражів. Вони бувають стабільними і блукаючими, вертикальними і горизонтальними. Складені навіть спеціальні карти караванних шляхів з відміткою місць, де зазвичай спостерігаються міражі. Перед людьми на відстані двох-трьох кілометрів з’являються оазиси, до яких насправді не менше семисот кілометрів.

   Найбільший вулкан на світі знаходиться на японському острові Киу-Шиу і називається Асо. Довжина кратера цього вулкану досягає 23 кілометри, ширина – 14 кілометрів, глибина – 500 метрів.

   Вулкан Ісалько в республіці Сальвадор вивергається через кожні 8 хвилин і за двохсотрічну свою діяльність дав більше 12 мільйонів вивержень.

   Японія – класична «країна землетрусів». В середньому на її території відбувається три землетруси в добу: «на сніданок, обід і вечерю», - як говорять японці жартома. Більшість з них відзначається лише приладами.

   У природі існує близько 1330 видів води. Вони розрізняються за походженням (дощова, грунтова, що лежить снігу і ін..), по кількості і характеру розчинених в ній речовин.

   Річкові потоки щорічно відносять у моря і океани 16 мільярдів тонн твердих матеріалів у вигляді каменів, різних уламків або розчинених речовин. Якщо усе це навантажити в товарні вагони, то складеться потяг, який 30 разів охопить земний екватор.

   Самою «мертвою» водоймою є не Мертве море, а озеро Смерті в Сицилії, на берегах якого відсутня рослинність, а всяку живу істоту в його воді наздоганяє миттєва смерть. З дна озера б’ють два джерела сильно концентрованої кислоти, яка і отруює воду.

   Озеро, наповнене «чорнилом», є в Алжирі, близько Сиді-бель-Аббес. Водою цього озера можна писати на папері. «Чорнило» ніколи не вичерпується. Оскільки їх запас постійно поповнюється. Річ у тому, що в цю «природну чорнильницю» впадають дві невеликі річки: води однієї з них багаті солями заліза, а інший – гуміновими речовинами; вони-то і утворюють рідину, подібну до штучного чорнила.

 

 

 

 ПИСЬМЕННИК-ЮВІЛЯР – ОЛЕСЬ  ГОНЧАР

 (105 років з дня народження)

   Олесь Гончар народився 3 квітня 1918 р. в с. Ломівці, що в передмісті Катеринослава (нині м. Дніпро), у родині робітників. Батько працював уміському колгоспі, де й загинув від німецької авіабомби; мати віддавала всі свої фізичні сили на заводі металевих виробів, через що й рано пішла з життя, коли синові було лише три роки. Маленького Олександра забрали на виховання бабуся й дідусь по материній лінії, вони проживали в слободі Суха, що на Полтавщині.

   Хлопець закінчив семирічну школу. У ній українську мову й літературу викладав досвідчений учитель, що й дав майбутньому письменникові «чисто українське ім’я Олесь». Потім юнак здобував освіту в Харківському технікумі журналістики (1933-1937) і в Харківському університеті на філологічному факультеті (1938-1946), навчання в якому на декілька років перервала Друга світова війна, куди Олесь пішов добровольцем. Перше поранення отримав у боях за Київ, друге – між Полтавою й Харковом. Дорогою війни він пройшов до Праги. Нагороджений декількома орденами й медалями. З 1946 р. О.Гончар мешкав у Києві, навчався в аспірантурі Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка АН України.

   Перші твори (переважно оповідання) О.Гончар почав друкувати 1937 р. в різних періодичних виданнях. 1946 р. в журналі «Україна» виходить друком романтична новела «Модри Камень» про кохання радянського солдата до іноземки – через таку «тематичну недалекоглядність» твір офіційно розкритикували. У 1946-1947 рр. пише романи «Альпи», «Голубий Дунай» і «Злата Прага», які становлять трилогію «Прапороносці». Саме з виходом у світ цього твору до О.Гончара прийшло справжнє визнання. Його приймають до Спілки письменників України, присуджують дві Де

   9.03.2023 – 209-й ДЕНЬ НАРОДЖЯ УКРАЇНСЬКОГО ПОЕТА,

            ХУДОЖНИКА ТА МИСЛИТЕЛЯ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

   Шевченко залишив по собі величезну творчу спадщину.

   Народився Тарас Шевченко в селі Моринці, що на Черкащині, в сім’ї кріпаків. Він рано осиротів та 10 років свого життя провів у засланні.

   Бувші людиною універсальних обдарувань та інтересів, Шевченко залишив по собі величезну творчу спадщину. З-під пера поета вийшли чудові твори й, звісно ж, знаменита збірка поезій «Кобзар».

   Його творчість мала вирішальне значення у становленні й розвитку нової української літератури та стала джерелом натхнення для багатьох сучасних митців.

                 ЦІКАВІ  ФАКТИ  ПРО  ТАРАСА  ШЕВЧЕНКА:

   Тарас Шевченко був невисокого зросту – трохи більш як 164 см.

   Улюбленим напоєм Тараса був чай з ромом.

   У 1975 році один із кратерів на Меркурії був названий на честь Тараса Григоровича Шевченка.

   1384 – стільки пам’ятників Тарасові Шевченку встановлено в світі. З них в Україні налічується 1256 монументів, і ще 128 в 35 країнах світу – Бразилії, США, Китаї тощо. Перший пам’ятник Тарасові Шевченку встановили в 1881 році в місті Форт-Шевченко, в тому ж році з’явився і перший монумент в Україні – в садибі Алчевських у Харкові.

   Найменше у світі видання Кобзаря має розмір близько половини квадратного міліметра, що менше за макове зернятко. Створив його український майстер Микола Сядристий. Гортати сторінки збірки можна лише кінчиком загостреного волоска через їхній неймовірно крихітний розмір.

   За життя Кобзаря більше цінували як художника, ніж як поета.

   500 квадратних метрів площа найбільшого портрета Кобзаря. Написаний він у Харкові на стіні 17-поверхового будинку за адресою проїзд Садовий, 30, і внесений до Книги рекордів України. Графіті малювали ночами протягом двох тижнів.

   Сьогодні українці в усьому світі вшановують пам’ять видатного митця, адже творчість Шевченка не втрачає актуальності й по сьогоднішній день. Постать Шевченка надихає сучасних музикантів та авторів, а його пророчі слова про боротьбу за українську незалежність підтримують бойовий дух наших захисників на фронті.   

                            

  

 

               «МОВА РІДНА  - НАЙДОРОЖЧИЙ СКАРБ»

                    (21.02. Міжнародний День рідної мови)

   Свято рідної мови досить молоде. Воно було запроваджене в листопаді 1999 року згідно з рішенням тридцятої сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності. Історія свята, на жаль, має трагічний початок.

   21 лютого 1952 року у Бангладеш  (Східний Пакистан) пакистанська влада жорстоко придушила демонстрацію людей, які виражали свій протест проти урядової заборони на використання в країні своєї рідної, бенгальської, мови. Відтоді щороку Бангладеш відзначає день полеглих за рідну мову. Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови. А починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначаємо і ми, українці.

               О, не згуби ти свого родоводу,

               Безсмертна мово, рідна і терпка.

               Ти є душа співучого народу,

               Що був, і є, і буде у віках.

   Рідна мова – це найбільше і найдорожче добро в кожного народу ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку він складає і своє давнє життя, і свої сподівання.

   Із сивої давнини бере початок наша мова. Шлях її розвитку – це тернистий шлях боротьби. Багато, дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша невмируща мова, мужньо знісши і витерпівши наругу найлютіших царських сатрапів та посіпак шляхетсько-панських і своїх панів та підпанків недолугих.

   Перетерпіла вона, мова наша рідна, і укази Петра І, Катерини ІІ, Миколи І, дикунський циркуляр царського міністра Валуєва, який заборонив друкувати українською мовою, і най ганебніший Емський указ 1876 року, який зовсім заборонив друкування книг українською мовою.

   Століттями мова народу була тією повноводною річкою, яку ми називаємо поезією. Поетична грань живе у слові, і слово немислиме без неї, як немислима річка без води.

   Першим скористався справжнім гумором малоросійського народу і мовою його Іван Петрович Котляревський, якого по праву називаємо сьогодні зачинателем нової української літературної мови.

   А під пером Великого Кобзаря українська мова не тільки заграла всіма барвами своїми, а й запалала гнівним вогнем. Шевченко своїм величезним талантом розкрив невичерпні багатства народної мови, осягнув її і, як ніхто, розкрив чудову, чарівну музику українського слова.

   А посестрою Великого Кобзаря називають Лесю Українку, бо її поетичне слово за своєю силою та чарівністю не поступалося Кобзаревому.

              Як умру, на світі запалає

              Покинутий вогонь моїх пісень,

              І стримуваний пломінь засіяє,

              Вночі запалений, горітиме удень.

   Україна та її культура святкують своє відродження. Але цьому передувала тяжка боротьба. Тисячі найкращих українців пройшли через сталінські репресії, беріївські концтабори. Особливо тяжко каральний меч тоталітарного режиму вдарив по інтелігенції.

   Письменники, вчені, художники переслідувались за вільнодумство й любов до рідної землі та її мови. Серед тих, хто віддав своє життя за незалежність України, був і Василь Стус, який понад усе любив Україну та рідне слово.

   Задля цієї великої любові зрікся усього. Спочатку був засуджений до 5 років ув’язнення в Мордовії, потім до 15 на Колимі, де помер від катувань та знущань. Ось що заслужив той, хто поклав на терези життя усе, що мав:

               Висохли сльози, вимерзли сльози,

               Крапелька крові багрить на морозі,

               Крові живої в мертвому тілі.

               Все. Відстраждалось. Все. Відболіло.

               Дайте хоч дрібку землі з України,

               Мамо, сорочечку випери сину,

               Дай в узголов’я любистку та м’яти.

               Мати не чує. Тай де ж бо та мати.

               До Соловків не дійдеш з України.

               Хліб зачерствіє. Зчорніє калина.

   Тепер, коли Україна стала самостійною, незалежною державою, відкривається широкий простір, для вільного розвитку української мови.

               …Рідна мово, будь не тільки святом,

               А насущним хлібом на щодень.

               Свято буде, буде й перебуде,

               Як вишневий тимчасовий цвіт.

               А без тебе оніміють люди,

               І без тебе обідніє світ…

               Я з тобою мучуся і мрію,

               Що настане той провісний день,

               І тоді вже кожен українець

               Не забуде маминих пісень.

 

               Ми – українці – велика родина,

               Мова і пісня у нас солов’їна.

               Квітне в садочках червона калина,

               Рідна земля для нас всіх Україна.

           

 

                             ЗА УКРАЇНУ, ЗА ЇЇ ВОЛЮ

                      (20.02. День Героїв Небесної Сотні)

   Пам’ятний день, що відзначається в Україні як вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічення пам’яті Героїв Небесної Сотні, які віддали свої життя, захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України.

   Коли зі сцени повідомили, що в одного загиблого – четверо дітей, у другого – єдина трирічна донечка залишилася круглою сиротою, бо мати померла ще раніше, а третій – ще взагалі не встиг пожити, йому лише 17 років… І тут 50-тисячний Майдан заплакав так по-дитячому пронизливо, як ніби він теж став цією сиротою, що плаче за втраченими батьками…

   У них були такі мирні професії – як вони могли з такими «ботанічними» навичками опинитися на лінії вогню? Як, мабуть, посміхався снайпер з цих незграб – ще б пак, йти в атаку з дерев’яними щитами та палицями – це ж так непрофесійно, хіба так вчинить професійний солдат? Хіба вояк буде рухатися по відкритій вулиці Інститутській? Фахові вбивці розстріляли їх граючись – стріляли одному в ногу та вбивали тих, хто намагався витягнути пораненого.

   Навіщо вони йшли вперед? Навіщо? Адже їм так багато було чого втрачати! Вони пішли на смерть, тому що бути солдатом – це не значить вміти тільки добре стріляти та знатися на тактиці. Бути солдатом – значить не відокремлювати свою особисту гідність від гідності за свою державу. Це значить поважати і любити не тільки те, що є в тобі та на тобі, але й все те, що навколо тебе. Твоя країна. Твоя колиска. Твоя відповідальність.

   Під вечір 21 листопада, незадовго після оприлюднення рішення уряду про призупинення процесу підготовки до підписання Угоди асоціації України з ЄС, люди почали само організовуватися через соціальні мережі. Перша акція розпочалася у Києві на Майдані Незалежності близько 22:00. Під кінець доби учасників мітингу налічувалося близько 1500 осіб. На Майдан прийшли журналісти, громадські активісти, опозиційні політичні лідери. З’явилася міліція та посилені загони Беркуту. Частина активістів пішла під Адміністрацію Президента України, після чого повернулась на Майдан Незалежності. Люди вирішили лишатися на ніч. Цього дня суд ухвалив рішення заборонити встановлення наметів, кіосків, навісів під час проведення акцій на Майдані Незалежності, вулиці Хрещатик та Європейській площі до 7 січня 2014 року.

   Цього дня з’явилась інформація про те, що небайдужі люди вийшли на «євромайдани» також у Донецьку, Івано-Франківську, Луцьку, Харкові, Хмельницькому та Ужгороді. Люди вийшли на мирну акцію протесту проти рішення уряду. Вони не планували ніяких збройних сутичок. Вони просто відстоювали свої права.

   У ніч проти 30 листопада українська влада силами «Беркуту» влаштувала силовий розгін Євромайдану в Києві. Внаслідок розгону було травмовано десятки протестувальників. Частина людей, що втекла від Беркуту, заховалась у Михайлівському золотоверхому монастирі на Михайлівській площі.

   І тоді вже люди в більшій кількості вийшли на Майдани по всій Україні не просто відстоювати своє право на євроінтеграцію, а право на життя в країні, де поважають честь і гідність кожного громадянина, де немає насильства, де кожна людина має захищені права.

   Після двох місяців мирних протестів підтримка мітингувальників зростала. Замість того, щоб мирно врегулювати ситуацію, 18 лютого тодішня влада на чолі з президентом Януковичем віддала злочинний наказ застосувати зброю і зробити «зачистку» Майдану, застосовуючи водомети, бронетранспортери і вогнепальну зброю.

   Постріл, другий… розірвалася тиша, і нестерпний біль… Кров, вогонь, стрілянина на ураження… Знову смерті, поранені, відірвані руки, проламані голови, вибиті очі, покалічені жінки, поранені священики.

   Одного з волонтерів вразила розповідь лікаря, який виносив з-під куль молодого пораненого хлопця. Попри біль, він співав Гімн України і помер, не дочекавшись швидкої.

               «Ще не вмерла України…»

               Помирав він та співав

               За свободу Батьківщини

               Молоде життя віддав.

 

               «Згинуть наші вороженьки…» -

               Їм лише до пекла шлях,

               А брати – до перемоги

               На Майдані хай стоять.

   Усі герої Небесної сотні були простими людьми – не депутатами, не політиками, не начальниками. У вирішальний час вони не змогли байдуже сидіти біля телевізора і просто дивитися на те, що коїться на вулицях столиці. Вони не думали про те, що можуть загинути. Вони лише знали, що так як є – так далі бути в Україні не може.

   Найстрашнішими і найважчими стали події 20 лютого в «Чорний четвер». Мітинг під Радою перейшов у запеклі сутички між протестувальниками і міліцією. Формально 19 лютого в Києві було оголошено перемир’я, проте на ділі протистояння тривали, оскільки урядові сили порушили перемир’я. А 20 лютого людей, які вийшли на мирний протест, щоб висловити свою громадську позицію, почали без розбору обстрілювати снайпери. Силовики розстрілювали активістів бойовими набоями. Цілились у голову та шию. Того дня загинула найбільша кількість людей. Їх назвали «Небесною сотнею».

               Пролунало в країні мовчання.

               Навіть вітер затих на хвилину:

               Відбувалось останнє прощання,

               Зі словами «Герої не гинуть».

               Засвітили свічки в кожнім домі,

               І дивилися тихо на небо –

               Так летіли у даль невідому

               Всі герої, що вмерли за тебе.

               Я почула, як плаче держава,

               Що синів її в землю ховають.

               Ви не вмерли!

               В вас вічність і слава,

               Бо Герої, як ви, не вмирають!               

 

                   ТВОРИ ДОБРО, БО ТИ – ЛЮДИНА

               17.02 - День спонтанного прояву доброти.

   Це свято має досить нетривалу історію. Його поява пов’язана з ініціативою міжнародних благодійних організацій, які вирішили об’єднати під гаслами доброти всіх людей планети – незалежно від їх громадянства, віросповідання та національної приналежності.

   В Україні це свято поки що практично не відоме. Вважається, що в цей день людям слід намагатися бути не просто добрими, що само собою зрозуміло, а добрими безмежно і безкорисливо, до божевілля.

   Милосердя, доброта, співпереживання, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити у горі і біді – це найкращі риси українських людей.

   Кажуть, коли народжується дитина, Бог запалює зірку на небі й посилає до новонародженого янгола – охоронця. Уві сні янгол цілує немовлятко тричі: в чоло – аби воно зростало розумним, у личко щоб було красивим, та в груди – аби здоров’я, любов та доброта вселились у його тіло, серце, душу.

                    Я вірю в силу доброти,

                    Добро завжди сильніше злого.

                    Дає наснагу, щоб цвісти

                    І світлу обирать дорогу.

                    Я вірю в силу доброти,

                    Що має долю роботящу.

                    Що хоче, щоб і я, і ти,

                    І все було у світі кращим.

   Найвища наука життя – мудрість, а найвища мудрість – бути мудрим. Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердечність, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді це – у характері нашого народу. Бути добрим нелегко. Требо менше говорити про добро, а просто постійно його робити.

                    Не говори про доброту,

                    Коли ти нею сам не сяєш,

                    Коли у радощах витаєш,

                    Забувши про свою біду.

                    Бо доброта не тільки те,

                    Що обіймає тепле слово.

                    В цім почутті така основа,

                    Яка з глибин душі росте.

                    Коли ії не маєш ти,

                    То раниш людяне в людині.

                    Немає вищої святині,

                    Ніж чисте сяйво доброти.

   Про добро можна багато і красиво розповідати, говорити, мріяти. Але слова не принесуть ніякої користі якщо добрі діла не втілювати в життя, якщо гарні слова залишаться лише словами. Кожна людина повинна в собі зрощувати добро. «Перший крок до добра – не роби зла».

                         Цікавий факт!

   Фахівці стверджують, що добри справи справляють на наше психофізіологічне здоров’я дуже великий позитивний вплив.

   Стан, у якому перебуває людина, охоплена поривами доброти, організм сприймає як позитивний стрес і виробляє величезну кількість захисних речовин, тому по-справжньому добрі люди рідше хворіють.

   Крім того, у стані «нападу добросердості» виробляються гормони, що активізують розумову діяльність і творчий потенціал.

                     У СВІТІ МУДРИХ ДУМОК

   Добра людина – це така, яка пам’ятає свої гріхи і забуває зроблене нею добро, а погана, навпаки, - та, що згадує гідний вчинок і не враховує свої провини.

                                                                                           Григорій Сковорода

   Найкраща добродійність – та, що робиться водночас і серцем, і розумом.

                                                                                                         Ар-Рейхані

   Лише на добро земля обізветься добром.

                                                                                               М.Сингаївський

                                                                                                         

   Пам’ятайте: «Добро починається з вас».

   Намагайтесь бути людьми з красивою доброю душею, в якій немає місця підлості і заздрощам, лицемірству і злості. Живіть так, щоб людям було добре поряд із вами, щоб ваша душа співала лише добром.

   Стежте за своїми думками – вони стають словами.

   Стежте за своїми словами – вони стають учинками.

   Стежте за своїми вчинками – вони стають звичками.

   Стежте за своїми звичками – вони стають характером.

   Стежте за своїм характером, бо він визначає вашу долю.

   Доброта – це те, що почути глухий і побачити сліпий.

   

                                                                                           

 

                             14 ЛЮТОГО - ДЕНЬ ЗАКОХАНИХ

              Із чудовим днем любові,

              Щирі сердечні вітання,

              Хай буде у житті доволі

              І ласки, й ніжності, й кохання!

   День Святого Валентина, Валентинів день, день закоханих – світське свято, яке відзначається в деяких країнах щороку 14 лютого. Романтична легенда про святого Валентина розповідає, що християнського проповідника Валентина посадили в римську в’язницю за віру і невдовзі засудили до страти. Сидячи під вартою, Валентин закохався у сліпу дівчину, дочку в’язничного наглядача. Користуючись своїми медичними знаннями, він зцілив її від сліпоти.

   За іншою версією, сліпа дочка тюремника сама закохалася у Валентина. Той, як священик, що дав обітницю безшлюбності, не міг відповісти на її почуття, але в ніч перед стратою (ніч проти 14 лютого) прислав їй зворушливий лист, який підписав: «Твій Валентин». У пам’ять про це тепер у день Святого Валентина заведено дарувати одне одному «валентинки» - вітальні листівки у вигляді сердечок з добрими побажаннями, словами кохання, пропозиціями руки та серця чи просто жартами, які не підписують, і той, хто отримує, повинен сам здогадатися, від кого вони.

   Італійці у день Святого Валентина вважають своїм обов’язком дарувати коханим солодощі. В Італії цей день так і називають – «солодкий».

   В Англії хлопці та дівчата на день Святого Валентина займаються ворожінням. Наприклад, незамужні дівчата 14 лютого прокидаються до сходу сонця, стають до вікна і дивляться на чоловіків, що проходять повз вікна. Згідно з повір’ям, перший чоловік, якого вони побачать, і є їхній майбутній коханий.

    У Японії проводять конкурс на найгучніше любовне послання. Юнаки й дівчата піднімаються на сцену і по черзі кричать щосили – усе, що хочуть, - своєму коханому. Переможець одержує приз. У Японії день Святого Валентина більше схожий на 8 березня, тільки дорогі подарунки в цей день отримують чоловіки! Зазвичай це гаманці, бритви, одеколони й інші чоловічі аксесуари А дівчата в цей день отримують від улюблених лише шоколадки!

   Французи радують один одного різними коштовностями і ювелірними виробами. А в Данії прийнято в день Святого Валентина посилати один одному в знак своєї любові конверти з засушеними білими квітами!

   Символами Валентинового дня стали голубки, що воркочуть, і серця, простромлені стрілою Амура. До 14 лютого випускається безліч вітальних листівок-валентинок, як прості, так і витвори мистецтва.

    

  

            

 

                           ПАМ’ЯТАЙ ПРО КРУТИ

                    Жертовний Хрест під Крутами стоїть,

                    Людською пам’яттю приречений стояти,

                    Холодний вітер з верховіть

                    Цілує Хрест, як сина мати.

               Це поле обробляв сівач,

               Щоб колосилось буйне жито,

               Тепер на нім трагедії печать,

               Це поле рясно кровію полите.

                    Тут України юнь свята

                    За Україну полягла в страшну годину,

                    Тут розпинали не Христа,

                    Тут вбили юну Україну.

               Тут юних 300 полягло

               За честь, за волю, Україну,

               Щоб вільно, радісно жилось

               На цій землі онуку й сину.

                    На грані двох тисячоліть

                    Чорніє Хрест у білім полі,

                    Тут вмита кров’ю наша Воля

                    Для нас усіх хрестом стоїть.

                                                            В.Криволап

   Січень 1918 року. На Київ просувалися більшовицькі орди сумнозвісного царського підполковника Муравйова, якого згодом знищили ті ж більшовики. Київські студенти і гімназисти, прагнучи захистити молоду Україну, що лише ставала на ноги, організували курінь Січових стрільців. Це була молодь, яка не мала в душі сумнівів і вагань. Вона не знала різниці між словом і справою. Багато хто втік із дому, щоб уникнути тяжкого прощання з батьками. Більшість ніколи перед тим не тримала рушниці в руках.

   27 січня курінь Січових стрільців, що складався із студентів Українського народного університету, студентів Університету святого Володимира та учнів старших класів Української Кирило – Мефодіївської гімназії, одержав наказ вирушити в похід і вночі 28 –го виїхав у напрямі Бахмача. Молодіжний загін пройшов лише семиденну підготовку.

   29 січня, вранці, війська червоних щільними колами розпочали наступ. Ворогів було більше ніж удесятеро, вони були озброєні в десятки разів краще. Очевидно, більшовики були певні, що ніхто їм не заступить шлях на Київ. Та молоді добровольці зустріли їх вогнем. Заговорили довгими чергами скорострілів, поливаючи ворога свинцем. Мали вони значні втрати, але за першою ворожою атакою накочувалася друга, третя… Проте українська юнь витримала цей цілоденний бій. Січові стрільці падали під кулями, але не відступали. Молоді герої в останньому розпачливому порусі кидалися в атаку на переважаючого ворога, але були нещадно знищені.

   Один з очевидців писав пізніше про цей бій так: «П’ять годин безперестанку студентський курінь стримував червоні лави, сам будучи під градом куль і гранат… Московські багнети безжально кололи груди юнаків, їхні голови розбивали прикладами рушниць, добивали поранених. Бій скінчився. Полонених ворог майже не брав».

                                                     Крути

               Ще юнаки, ще майже діти,

               А навкруги і смерть і кров.

               «На порох стерти, перебити!» -

               Іде на Київ Муравйов.

                   Полків його не зупинити,

                   Та рано тішаться кати:

                    Коли стають до зброї діти,

                    Народ цей не перемогти!

                                                         М.Луків

   Одній чоті під орудою сотника Гончаренка з настанням вечора вдалося обійти станцію Крути. «Поранені хлопці несли скоростріл, аби не залишити ворогові, - згадує учасник крутянського бою Левко Лукасевич. – Менш досвідчені віддавали  набої більш вправним, а до гвинтівок прилаштовували останню зброю – багнети. Чота з другого боку колії вийшла на вогні станції, не знаючи про те, що її вже захопили мурайовці».

   Розвідка донесла: у темряві студенти втратили орієнтири і пішли на вогні – станцію Крути. Ці 32 студенти потрапили в полон, їх по-звірячому мордували, а на світанні 28 юнаків повели на розстріл. Більшовицькі кати заборонили селянам ховати тіла хлопців за християнським обрядом. Кількох поранених більшовики відправили до Харкова на подальші допити, і вони якимось дивом урятувалися.

   Уже після очищення Києва від більшовицьких банд почалися розшуки останків полеглих під Крутами. Кілька десятків понівечених трупів було знайдено й перевезено до Києва. Два дні родичі й батьки розпізнавали своїх близьких у вагонах, що стояли на залізниці. Юначі тіла було понівечено й спотворено так, що рідні матері не могли впізнати своїх дітей. Одна мати знайшла свого сина лише по монограмі на вишиванці.

   Загиблих героїв урочисто на кошт держави було поховано 19 березня 1918 року у братській могилі на Аскольдовому цвинтарі, що над Дніпром. Весняне сонце пестило домовини, вкриті за козацьким звичаєм червоною китайкою, і в тисячах сердець озивалися болем і гордістю слова, мовлені на похороні Михайлом Грушевським: «Стримайте ваші сльози! Ці юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни, і вона збереже про них вдячну пам’ять на віки вічні. Славна смерть за Україну».

   1934 року могили героїв на Аскольдовому цвинтарі були зрівняні із землею. І лише в 1991 р. ентузіасти зі Спілки української молоді встановили на станції Крути березовий хрест із терновим вінком. А в 1996 р. з’явився земляний пагорб Слави та меморіальна дошка. У 1998 р. закладені капсули із землею від областей України, м.Києва, Криму, а 25 серпня 2006 р. відкрито меморіал Героям Крут.

                    Над Крутами сніг. І пронизливий вітер

                    У січні ридає, голосить, гуде;

                    Шукає могили, де воїни-діти

                    На вічнім спочинку. Немає ніде.

 

              

   22 СІЧНЯ – ДЕНЬ СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ

   Це свято щорічно відзначається 22 січня, у день проголошення в 1919 році Акта Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки.

   Свято офіційно встановлене у 1999 році, враховуючи велике політичне  та історичне значення об’єднання УНР і ЗУНР для утворення єдиної (соборної) української держави.

   Акт Злуки увінчав поборницькі прагнення українців обох частин України – Наддніпрянщини та Наддністрянщини – щонайменше з середини ХІХ століття. Це була основоположна подія для українського державотворення.

   Яскравим проявом єдності, волі українського народу до свободи, став «живий ланцюг», організований патріотичними силами 21 січня 1990 року з нагоди 71-ї річниці проголошення Акту Злуки. Мільйони тоді ще радянських українців узялись за руки від Києва до Львова, відзначаючи День Соборності.

   Відтоді в Україні «живі ланцюги» створювались неодноразово, символізуючи єдність (соборність) українського народу, а День Соборності наразі відзначається на державному рівні вже щорічно.

                І Схід і Захід люблять Україну,

               Як дівчину, як небо голубе,

               Як пісню мелодійну солов’їну,

               Яка до світлої мети веде.

 

               Ми вільні, ми єдині, українці!

               Святого миру прагнемо, а не війни,

               І в кожному ударі серця

               Живе надія мирної весни!

3 ГРУДНЯ – 300 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ПРОСВІТИТЕЛЯ, ПЕДАГОГА, ПОЕТА І МУЗИКАНТА ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ (1722 -1794)

   Упродовж віків постать Сковороди залишається однією з найшановніших а українській культурі. Про нього в народі розповідали різні правдиві та неправдиві історії, що ілюстрували його дотепність, незалежний характер і колюче правдолюбство. Особливо популярною стала його сатирична пісня «Всякому граду свой нрав и права». У пам’яті народу Сковорода залишився мандрівним філософом, який свідомо відмовився від спокус світу, від власності, дому і сім’ї та вчив задовольнятися найпростішими життєвими радощами і плекати в спільноті любов і взаємоповагу. Сковорода – вершина староукраїнської культури. Вихованець Києво – Могилянської академії мислив і жив у тому інтелектуальному й образному просторі, який створений Біблією. Але характерно, що він називав світ Біблії не священним, а символічним.

   Для більшості староукраїнських богословів Святе Письмо залишалося буквальною оповіддю про історію Всесвіту та Боговтілення. Сковорода пішов далі: не заперечуючи священного характеру Біблії, він повністю відкинув сенс історичних частин Біблії. Для нього всі біблійні образи були не більше ніж «фігури», символи з глибоким непрямим, інакомовним смислом. Тож Біблію філософ розглядав як рукотворний текст, створений людьми з притаманними їм слабостями й обмеженостями, але наділений глибоким і вічним сенсом.

                                        Афоризми      

   Солодке пізнає пізніше той, хто може проковтнути неприємне.

   Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.

   З видимого пізнавай невидиме.

   З усіх утрат утрата часу найтяжча.

   Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру.

   Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що лишилося.

   Хіба може говорити про біле той, котрому невідомо, що таке чорне?

   Григорій Сковорода обрав стежку мандрівного філософа і протягом 25 років подорожував Україною. Він став основоположником новітньої української філософії. Його вчення базувалося на ідеї «трьох світів і двох натур». Перший світ – це макросвіт (всесвіт), другий – мікросвіт (людина), третій – символічний світ (Біблія). Кожен із цих світів має дві натури: зовнішня (видима) – матерія у всесвіті, тіло у людини, слова у Біблії; і внутрішня – це прихована духовна натура.

   На основі цієї теорії Сковорода проголосив ідею самопізнання: люди мають виробити свій спосіб життя, бо людина народжується твариною, а ії духовне народження залежить від неї. Прикладом такої концепції є ідея спорідненої праці – перетворення праці із засобу до життя у найвищу життєву потребу і насолоду. Сковорода вважав, що сутність людини – бути щасливою, а щастя полягає не у матеріальних благах, а в гармонійному розвитку та єдності з собою.

   Загальна концепція Сковороди ґрунтується на християнському вченні про тіло і душу, розвинутому апостолом Павлом і означеному символікою серця. У цьому сенсі все християнство є «філософією серця». Сковорода керувався біблійним розумінням слова «серце», яке не збігалося з романтичним уявленням про протистояння «серця» і «розуму». У біблійній мові серце – «розумовий центр» особистості. Посилаючись на пророка Єремію, Сковорода говорив про серце якраз як про сутність людини. Сковорода вбачав основну задачу філософії в побудові антропології (вчення про людину), а онтологію (вчення про буття) не вважав шляхом до розв’язання проблем людини.

В Україні 21 листопада відзначають День гідності та свободи – свято на честь початку цього дня двох революцій: Помаранчевої революції (2004 року) та Революції гідності (2013 року).

Джерело: указ президента від 13 листопада 2014 року

Деталі: Дату 21 листопада обрано не випадково – пам'ятний день засвідчує початок цього дня двох надважливих подій у новітній історії України – Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності кінця 2013 та початку 2014 року.

День Гідності та Свободи став наступником Дня Свободи, що був визначений на честь Помаранчевої революції з 2005 по 2011 роки 22 листопада, він був скасований.

Саме 21 листопада 2013 року відбулись перші протестні акції у відповідь на дії тодішньої влади під керівництвом Віктора Януковича - було припинено курс на євроінтеграцію. Підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом скасували.

Через таке рішення Януковича українці вийшли на Євромайдан, який з часом призвів до революції та повалення проросійського режиму в країні. Загалом, у подіях Євромайдану в 2013-14 роках взяли участь 20% населення України.

З нагоди Дня Гідності і Свободи по всій Україні пройдуть меморіальні заходи – молебні, покладання квітів, у церквах служитимуть панахиди. У Києві на алеї Героїв Небесної Сотні пройде молебень і хода "Не втрачаймо гідність. Захистимо свободу", біля монумента Незалежності у центрі столиці пройде виставка "Мальована історія Майдану".

                           

Кожного року, 9 листопада, в Україні відзначають День української писемності та мови. Свято започатковано в 1997 р., коли Президент України Леонід Кучма на підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства видав Указ № 1241/97 «Про День української писемності та мови».

Дата Дня української мови та писемності припадає на православне свято – день вшанування преподобного Нестора-літописця – послідовника творців слов'янської писемності Кирила і Мефодія. Адже дослідники вважають, що саме з його праці починається писемна українська мова. Колись навіть дітей віддавали до школи саме у цей день, після служби у церкві, де молились та просили у Нестора-літописця аби благословив майбутніх учнів. Це й не дивно, адже преподобний здобув всесвітню славу взявши участь у літописанні Київської Русі і залишивши світу неоціненний скарб – «Повість минулих літ».

 1.04. ДЕНЬ СМІХУ (АБО ДЕНЬ ДУРНЯ)

   Це свято має глибокі історичні корені. Є версія, що воно пов’язане з античною богинею Деметрою, чию доньку Персефону викрав бог Аїд. Персефона кликала на допомогу, але її крики були лише оманливою луною. У Німеччині цей день збігався із днем святої Марії Єгипетської, прозваної «Марією-брехухою». Того дня дівчата дурили людей, аби верховодити над майбутнім чоловіком. День Сміху відзначають розіграшами. Уряді країн він також має назву День Дурня. В Україні кажуть: «Перше квітня – брехня всесвітня»

                            

 17.04.ДЕНЬ ДОВКІЛЛЯ

   Природа потребує охорони – адже згубний вплив від людської діяльності з часом стає все сильнішим. Бездумне марнування земних багатств призводить до виснаження природи. Справа охорони природних ресурсів є особливо актуальною для України, що пережила Чорнобильську катастрофу, внаслідок якої серйозно постраждали грунти і водойми. Чистотою довкілля опікується як держава, так і громадські організації. З огляду на значущість їхньої діяльності щороку у третю суботу квітня відзначається День довкілля.

   Велика цінність, яку дає нам життя, це  яскраве довкілля. 

   Яскраве довкілля – це і чисті лани, і тихий шепіт листя на деревах, і легкий аромат квітів, і усміхнені міста, які тягнуться до мирного неба. Зрозумійте, життя надає нам такі можливості, про які забувати не можна. Життя має багато яскравих моментів, і людина повинна насолоджуватися кожною хвилиною свого життя.

                      26.04. ДЕНЬ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ

    Погоня за дешевою електроенергією призвела до створення атомних електростанцій, що приховують у собі страшну небезпеку для довкілля. Весь світ зміг в цьому переконатися у квітні 1986 р., коли внаслідок збою на Чорнобильській атомній електростанції сталася катастрофа, наслідки якої проявляються досі. Стався колосальний викид шкідливих речовин в атмосферу. Значні  масиви грунтів, ліси, водоймища забруднені радіоактивними відходами. Чорнобиль зайвий раз нагадав людству про небезпеку атомної енергетики.

   Чудовими краєвидами, щедро врожайними садами, прекрасними місцями відпочинку, багатими лісами славилась чорнобильська земля, та тільки до жахливої позначки, до радіаційної межі, проораної квітневої ночі 1986-го. Відтоді ця земля стала називатися зоною. Зона – це скалічена, непридатна до життя місцевість.

   Чорнобиль – це спокійний, неквапливий, доброзичливий світ. Здавалося, тут у цілковитій гармонії перебувають краса поліської природи і сховані у бетон чотири блоки АЕС.

   Трагедія сталася 26 квітня 1986 року. Біда розчинилася у духмяному повітрі, в біло-рожевому цвітінні яблунь та абрикосів, у воді сільських криниць, у молоці корів, у всій красі та зелені. Та хіба тільки в ній? Вона розчинилася в людях.

                          Чорних дат у людства є немало.

                          Кожна з них – це міна під прогрес.

                          Найстрашніше, що усіх спіткало,-

                          Вибух на Чорнобильській АЕС.

   Ту мирну весняну ніч люди ніколи не забудуть. О першій годині 24 хвилині, коли всі спали, над четвертим реактором Чорнобильської АЕС нічну темряву розірвало полум’я.

   За покликом рідної землі на захист свого народу першим до палаючого реактора за тривогою прибули пожежні з охорони ЧАЕС. Потім прибуло підкріплення з міста Прип’ять. До п’ятої години ранку пожежа була ліквідована. Подув легенький вітерець, і величезний стовп диму, пилюки, копоті відірвався від реактора і посунув територією України, Білорусії, сіючи смертоносну радіацію…

   Їх було 28 – пожежних Чорнобиля. Вони першими прийняли найжорстокіший удар на четвертому блоці станції. Ніхто із них не здригнувся, не відступив перед обличчям неймовірної небезпеки.

                         Живі і мертві… всі відважні

                         Вітчизни-матері сини.

                         Людське життя, мов цвіт черешні,

                         Осипалось… не з їх вини.

   За межу, позначену страшним ім’ям «зона», було виселено 135000 чоловік.

   Чорнобиль… Тепер це слово знає весь світ. Чорнобиль – це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам’ять, це наш нестерпний біль.

                        Латка лісу, вигоріла, бура.

                        Мертве листя, висохла трава.

                        А навколо грає зелень буйна,

                        Дивом уціліла і жива.

                        Чути птиць із непроглядних нетрів,

                        Світить сонце з голубих небес.

                        Грізна зона 30 кілометрів

                        З центром на Чорнобильській АЕС.

                        Хай стане мир міцнішім у стократ.

                        Хай над землею чисте небо буде.

                        Чорнобиль – попередження, набат,

                        Його уроків людство не забуде. 

20 лютого – День пам`яті шлюз Небесної Сотні.

Під час Революції Гідності понад сотня людей загинули від куль, побиття або відійшли у вічність пізніше від отриманих на Майдані поранень. Їх назвали Героями Небесної Сотні.

Їх зброєю було каміння та коктейлі Молотова, їх захистом були будівельні каски, дерев`яні щити та підпалені шини. Всього під час Євромайдану постраждали 2,5 тисяч людей, більше 100 з них загинули.

Пам`ятаємо…

22 СІЧНЯ – ДЕНЬ СОБОРНОСТІ І ПЕРШОГО ПРОГОЛОШЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ У ХХ СТОЛІТТІ

 

22 січня 1918 року перший український парламент – Українська Центральна Рада – Четвертим універсалом проголосив незалежність Української Народної Республіки. Через рік – 22 січня 1919-го – на Софійській площі урочисто проголосили об’єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки в єдину Українську державу.

“22 січня є другою за значенням датою після 24 серпня – Дня Незалежності України”, – говорить керівник наукового управління Українського інституту національної пам’яті Ярослав Файзулін.

 Минулого року Інститут національної пам’яті наголошував на тяглості української державотворчої традиції у ХХ столітті. Цього ж року ми відзначаємо сторіччя початку Української революції 1917-1921 років, яка й привела до першого проголошення незалежності. В обох контекстах 22 січня є одним із ключових серед державних свят.

 Історична довідка

 Текст IV універсалу датований 22 січня 1918 року. Ухвалили його вночі 24 січня 1918 року на засіданні Малої ради Української Центральної Ради. Документ:

·         проголошував самостійність Української Народної Республіки;

·         доручав Раді Народних Міністрів укласти мир із Центральними державами (блок держав, з якими Російська імперія залишалася у стані війни, оскільки Перша світова ще не завершилася);

·         оповіщав про оборонну війну з більшовицькою Росією;

·         декларував основи внутрішнього соціально-економічного устрою.

 

Перед проголошенням універсалу виступив голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський. Голосували за документ поіменно: “за” було 39, “проти” – 4, “утрималось” – 6 осіб.

 ІСТОРІЯ БОЮ ПІД КРУТАМИ У СІЧНІ 1918 РОКУ ТА УМОВИ БРЕСТ-ЛИТОВСЬКОГО МИРНОГО ДОГОВОРУ

Утворення Української Народної Республіки (ІІІ-й Універсал 20.11.1917) та проголошення її незалежності (IV-й Універсал 22.

01.1918) створили шанс для національно-визвольних змагань та відновлення втраченої державності. Однак умови були вкрай несприятливі: викликана війною розруха та хаос сприяли поширенню облудних більшовицьких ідей серед значної частини населення. Мали місце серйозні прорахунки керівництва молодої держави у сфері військового будівництва. Але головною загрозою була політика Радянської Росії, яка не могла змиритися з існуванням самостійної України. Бій під Крутами є епізодом радянсько-української війни, яка розпочалася наприкінці грудня 1917 року. Із проголошенням 12 грудня 1917 року у Харкові Української Радянської Республіки з Росії почала надходити допомога більшовицьким силам в Україні. Під командуванням Антонова-Овсієнка 20-30 тисяч більшовиків прямували на Київ залізницею Харків-Полтава-Київ, а з північного сходу у напрямку Курськ-Бахмач-Київ наступав загін Муравйова. Наступаючі більшовицькі частини грабували українські міста і села. Так, зокрема, було пограбовано Троїцький монастир у Батурині. У цей час у Києві розпочалося спрямоване проти Української Центральної Ради повстання на заводі «Арсенал», тому збройні сили УНР були перекинуті на придушення цього антиукраїнського виступу. Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 біля залізничної станції Крути (між Бахмачем та Ніжином). Українські сили під командуванням сотника Аверкія Гончаренка нараховували близько 1000 осіб та складалися з старшин та курсантів старших курсів 1-ої Київської військової школи ім. Б.Хмельницького, що мали бойовий досвід набутий на фронтах Першої світової війни, 115–130 осіб першої сотні Студентського куреня та були озброєні 16 кулеметами та залізничною платформою з гарматою. До них приєдналися добровольці з Вільного козацтва («Курінь смерті»). Перша сотня Студентського куреня складалася із студентів Київського університету Св. Володимира, Українського народного університету та учнів старших класів гімназії ім.Кирило-Мефодіївського братства Києва. Командир – старшина Андрій Омельченко. Очевидно, що основну роль в бою відіграли бійці Київської військової школи ім. Б.Хмельницького – майбутні кадрові офіцери, багато з яких мали бойовий досвід на полях Першої світової війни (як і деякі бійці Студентського куреня). Більшовицькі сили в районі Крут нараховували близько 6 тис. солдатів та балтійських матросів. У бою безпосередню участь взяли до 3 тис. осіб. Втрати українців становили за різними даними від 80 до 100 загиблих (у т.ч. й страчених після бою студентів), більшовиків – не менше 300 вбитих. На думку дослідників, загальні втрати росіян могли складати до 1500 убитих, поранених. Бій закінчився організованим відступом українських частин на потязі. При цьому, ймовірно, українські війська, відступаючи, забрали з собою тіла своїх товаришів та поранених (поховань в районі місця бою не виявлено). У полон до більшовиків під час бою потрапили 7 поранених студентів, які були відправлені до Харкова. Ще 27 студентів під час відступу у темряві потрапили до рук більшовиків. Розлючені великими втратами «червоні» катували і стратили студентів. Гімназист Пипський перед розстрілом почав співати гімн «Ще не вмерла Україна», інші студенти його підтримали. Тіла страчених були поховані місцевим священиком на кладовищі с.Печі. Пізніше їх було з почестями перепоховано на Аскольдовій могилі у Києві. Бій під Крутами, мав вагоме історичне значення, бо затримав більшовиків на декілька днів, чим дозволив урядові УНР вперше за понад 150 років (з часів скасування Гетьманщини) добитися міжнародного визнання України на переговорах у Бресті. Брест-Литовський мирний договір (9 лютого 1918 року) УНР з державами Четвертного союзу (Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина, Болгарія) був по суті першим міжнародно-правовим актом, який визнав УНР суб’єктом міжнародного права. Договір передбачав припинення воєнних дій, визначення західних кордонів України, встановлення дипломатичних відносин, обумовлював засади торгівельних зносин, обміну військовополоненими й інтернованими. За умовами таємного договору між УНР та Австро-Угорщиною від 8 лютого Україна отримувала Холмщину та Підляшшя. Буковина та Галичина ставали автономіями у складі Австро-Угорщини. В Криму мала утворитись мусульманська республіка у складі України. Головне – за Брест-Литовським мирним договором між більшовицькою Росією та Четвертним союзом Україна ставала незалежною державою. Росія зобов’язувалася визнати право українського народу на самовизначення, законність влади Центральної Ради, укласти з нею мир, негайно вивести з української України формування Червоної гвардії, припинити антиукраїнську пропаганду. Зі спогадів командувача Українських частин у Бою під Крутами Аверкія Гончаренка Джерела про події, пов’язані з Боєм під Крутами: Звернення української фракції центру Університету св. Володимира до українського студентства із закликом записуватися до студентського куреня Українських Січових Стрільців (11 січня 1918р.) Оголошення ініціативної групи студентів-січовиків про збір товаришів (21 січня 1918 р.), Повідомлення про жертви більшовицького терору у Києві (2 березня 1918 р.)

Як правильно зустрічати 2021 рік Бика

Сучасні новорічні традиції — це своєрідний мікс вітчизняних і китайських святкових церемоній. При цьому китайці спокійно їдять в переддень Нового року Свині свинину і навіть не здогадуються, що цього робити не можна. Однак бажання сподобатися покровителю прийдешнього року часто бере гору над здоровим глуздом, та й чому б не зіграти за цими правилами?

Отже, покровителем 2021 року буде Білий Металевий Бик. Перший день року Бика настане 12 лютого, але нам нічого не заважає зустріти його 1 січня, а потім ще раз 12-го.

Оскільки Бик — реальна тварина, пропоную готуватися до зустрічі Нового року на основі тієї інформації, яка відома про нього, його смаки і спосіб життя.

Усе, що потрібно буде зробити для підготовки, можна умовно розділити на п’ять блоків: місце для зустрічі, його прикрашання, меню, наряд і подарунки. Почнемо!

Де зустрічати

Від місця, де ми збираємося провести новорічне свято, залежать всі інші пункти плану, особливо меню і наш святковий одяг.

Зі шкільного курсу біології та телепередач про тварин нам відомо, що бики живуть зграями. Значить, щоб сподобатися покровителю 2021 року, ми теж повинні зібратися на Новий рік великою компанією. Запросіть родичів і друзів або самі рушайте в гості.

Від клубної вечірки з веселою компанією і розвагами краще в цей раз відмовитися і зосередити всю увагу на своїй сім’ї та близьких.

Як прикрасити оселю

Незалежно від того, де ви збираєтеся зустрічати Новий рік — вдома або в гостях, свій будинок нарядити треба обов’язково. Новорічна мішура піднімає настрій і створює святкову атмосферу.

І тут знову потрібно згадати про Білого Металевого Бика. Його основні кольори — білий і сріблястий, значить, їх і потрібно використовувати в декорі як символ нового року. Це не означає, що ми повинні весь будинок задрапірувати білими тканинами і розкидати по них сріблястий дощик. Бик взагалі бачить світ чорно-білим, отже, можна не міняти кольорову палітру кімнат, а білі і сріблясто-сірі кольори застосувати як акцент.

У моєї подруги є спеціальні новорічні наволочки для диванних подушок. На них вишито зимові засніжені пейзажі та сніжинки. Вона надягає їх раз на рік на місяць. Подушки в них виглядають святково і свіжо. Також можна міняти на новорічні свята покривала, портьєри, накидки на стільцях, а для святкового столу використовувати спеціальну скатертину з новорічним декором і серветки.

Прикрашаючи квартиру, не забувайте про класичні атрибути Нового року: ялинку, гірлянди, ліхтарики, мандаринки, бенгальські вогні, сніжинки і зірочки.

Якщо у вас є діти, зробіть разом з ними маленький будиночок-хлів для чарівного бичка і поставте його під ялинкою. Щоб почастувати новорічного гостя, насипте в тарілочку трохи зерна (пшеницю, ячмінь) і покладіть солому або сіно (їх можна купити в зоомагазині).

Що приготувати

Бик травоїдний. Також він харчується сіном, зерном, коренеплодами.

Із цього можна зробити висновок, що на новорічний стіл підійде все, крім яловичини і телятини. Єдине побажання — це різноманітність, але це данина не покровителю Нового року, а старовинній прикметі: як Новий рік зустрінеш, так його і проведеш.

Загалом святкове меню потрібно урізноманітнити зеленню, овочами, фруктами, випічкою, в тому числі несолодкою, і кашами. До речі, як гарнір до салатів і м’яса дуже добре йде булгур, він смачний навіть в холодному вигляді.

У чому зустрічати Новий рік

Вибір новорічного вбрання повністю залежить від місця зустрічі Нового року. Вдома можна одягнутися більш зручно і просто. Для ресторану чудовим вибором стане коктейльна сукня або ошатний брючний костюм. Для заміського відпочинку підійдуть джинси і светр або вовняна сукня з новорічним принтом.

У забарвленні не варто зупинятися тільки на білому та сірому. Можна використовувати світлі тони, наприклад, молочні, кремові і світло-бежеві. Сірий колір теж дуже багатогранний. Це і сріблястий, і попелястий сірий, і попелясто-рожевий, і темні відтінки мокрого асфальту… Актуально виглядатимуть паєтки, блискітки, люрекс.

Оскільки покровитель Нового року — Металевий Бик, новорічний образ чудово доповнять срібні прикраси — кільця, сережки, браслети, підвіски. Любительки більш коштовних варіантів можуть вибрати прикраси з білого золота або платини.

Макіяж теж в сірих тонах? А чому б і ні! Завдяки сірим і молочним відтінкам макіяж буде виглядати непомітно і природно, а трохи перламутру і блискіток додадуть образу гламурності.

Лак для нігтів сріблястого кольору або білого з блискітками — класичний варіант для Нового року. А в цей раз він ще й відповідає символу року.

Зачіску має бути охайною та акуратною, тому що Бик — консерватор. Якщо у вас довге волосся, заплетіть його в косички, зав’яжіть у пишний хвіст на маківці або зробіть дульку і прикрасьте блискучими металевими шпильками або гребнями. Якщо у вас коротка стрижка, її можна доповнити шпилькою, обручем, діадемою або сріблястою стрічкою.

Що подарувати на Новий рік

Подарунок — такий само важливий елемент новорічних свят, як ялинка і сніжинки. На Новий рік ми даруємо подарунки своїм близьким, родичам, друзям, колегам, партнерам і навіть самим собі. Якщо вручити подарунок немає можливості, ми відправляємо листівку або пишемо привітання.

Вітання одне за одним сипляться в месенджери, ними рясніють всі соцмережі. Пошта і мобільні оператори перевантажені. Але все це — поспіх, вибір, передчуття і хвилювання — створює неповторну новорічну атмосферу і робить це свято особливим.

Оскільки Бики неквапливі, не люблять різких змін і потребують надійного тилу, як новорічний подарунок напередодні 2021 року підійдуть речі для дому. Наприклад, комплекти постільної білизни, електротехніка для кухні, теплі ковдри, пледи, обігрівачі.

Також подаруйте щось на удачу із зображенням Бика. Наприклад, свічки у вигляді бика або телятка, кишенькові календарики з їхніми фото, дітям — книжки з казками про бичків і телят, толстовки і футболки з мультяшними бичками.

Однак головне при зустрічі Нового року — це новорічний настрій. Постарайтеся налаштуватися на позитив, переконайте себе, що Новий рік 2021 несе тільки хороше. Подумайте про свої плани на наступний рік і попросіть у Білого Бика заступництва. З Новим роком!

 

День святого Миколая 2020 відзначають православні християни у суботу, 19 грудня. У це свято зазвичай надавали будь-яку допомогу нужденним, допомагали близьким, дарували презенти і роздавали милостиню.Особливо чекають дня святого Миколая діти – вранці 19 грудня вони знаходять під подушкою подарунки і солодощі

Історія свята

Відомо, що жив він приблизно в III столітті на території грецької колонії Патара у Малій Азії. З дитинства перейнявся християнством і практично відразу вирішив, що буде служити Богу. Цілими днями Микола пропадав у храмі, молився, читав Святе Письмо. Дядько Миколи, єпископ Патарський, зазначив старанність свого племінника і розпорядився зробити його читцем, після чого возвів у сан священика. Батьки Миколи померли, і увесь свійспадок він вирішив роздати незаможним. Значно пізніше Микола стає єпископом на території міста Миру (нині це Грузія). Микола був явним противником язичництва і ревним християнином. Святителя в народі вважали головним помічником для засуджених за недосконалі діяння. Також Микола є покровителем купців, дітей та мореплавців.

              Традиції пов’язані із святкуванням дня Миколая
З давніх часів День Святого Миколая святкувався весело. Заздалегідь готували подарунки, пекли печиво, запрошували музикантів, скликали гостей. І, звичайно ж, чекали головного нічного гостя — Миколи-чудотворця, запaлювали свічки, читали молитви.
Цього дня здавна варили пuво.
«Вітали сніжну зиму» – на санях тричі об’їжджали довкола села. А для дітлахів пеклося особливе печиво – миколайчики. Це було своєрідне «розполовинення посту», після Святого Миколая починали готуватися до Різдва, вчити колядки, робити вертепи.

Цей день також був сприятливим для укладання домовленостей. Українці вірили, що коли Святий ходить селом, ніхто не стане обманювати.
До речі, в українських традиціях День святого Миколая був особливо важливим для наречених. Оскільки сватання традиційно відбувалися перед Різдвом, дівчата заздалегідь наводили лад у своїх скринях: готували одяг, діставали рушники і прикраси та прибирали в хаті – одне слово,чекали сва                  Що потрібно зробити 19 грудня Потрібно обов’язково сходити до церкви на службу і помолитися за здоров’я своїх близьких, а особливо дітей.
Щоб Миколай Чудотворець оберігав малюка від усяких бід і знегод, потрібно покласти дитині під подушку подарунок від нього. Крім того, їх можна дарувати не тільки дітям, а й усім близьким, яким ви бажаєте здоров’я і добробуту.
У день Святого Миколая Чудотворця прийнято роздавати милостиню. У нас в Україні - відвідувати дитбудинки, дарувати подарунки й частування дітям-сиротам. Потрібно пекти медові пряники та коржики, які прийнято називати Миколайчика. І роздавати їх своїм дітям, а також тим, у яких немає батьків.

Вважається, що у цейдень обов'язково варто помиритися із недругом. А ще - роздати всі борги. Якщоїх не віддати, то сім'я весь наступний рік буде без грошей. І не зможе розрахуватися із боргами. Будинок у цей день прийнято прибирати, прикрашати ялинку, створювати святкову атмосферу, прикрашати. До речі, існують і особливі заборони. Так, не можна відмовляти бідним людям, які просять вашої допомоги абомилостині. У разі відмови вашій родині весь рік не щаститиме, нагрянуть злидніта фінансові невдачі.
За життя Микола Чудотворець був дуже доброю та щирою людиною. Намагайтеся і ви у цей день не лихословити, не лаятися. Не можна стригтися, обрізати нігті, та й взагалі різати що-небудь ножицями, особливо вагітним.
Не можна у цей день їсти м'ясо, сир, яйця та ін. продукти тваринного походження, оскільки триває піст. І вся ця їжа під забороною. А ось вживати рибу та морепродукти можна Також цього дня прийнято було миритися, на цім примовляли: «На Микольщину клич друга, клич і ворога, обидва будуть друзями» Крім того, потрібно обов’язково спекти медові коржики та пряники – Миколайчики – і роздати діт                                                   Народні прикмети 
З’явився іній – в наступному році вдасться зібрати багатий урожай.
Яка погода на Миколу Зимового, таким буде день Миколи весняного (22 травня).
Морозний і сонячний день – прикмета того, що буде неврожай в наступному році.
Якщо сніг з дороги до Ніколина дня замітає, то шляхам і не стояти.
Ясна і холодна погода – буде багатий урожай влітку.
Скільки снігу на Миколу, стільки навесні і трави буде .

14 ГРУДНЯ – ДЕНЬ ВШАНУВАННЯ УЧАСНИКІВ ЛІКВІДАЦІЇ

НАСЛІДКІВ АВАРІЇ НА ЧАЕС

https://drive.google.com/file/d/1pfh7HJo46K2IhEy0URfxXbBm-hPxYFpO/view?usp=sharing

Відео про Чорнобиль

10 грудня міжнародна спільнота відзначає День прав людини (Human Rights Day). Саме у цей день в 1948 році Генеральна Асамблея ООН прийняла Загальну декларацію прав людини – перший універсальний міжнародний акт з прав людини.

Загальна декларація прав людини є видатним документом в історії людства. Цим документом закріплено, що права людини – невід’ємний елемент людської особистості і людського буття. Загальною декларацією прав людини започатковано процес створення системи міжнародних стандартів у галузі прав людини, набуття ними універсального характеру.

До створення цього універсального документу не існувало ефективного та дієвого механізму захисту основоположних і невід’ємних прав людини. Особливо гострим стало питання захисту прав людини після Другої світової війни. Увесь світ тоді об’єднався заради однієї спільної мети – створення єдиної міжнародної системи захисту прав людини.

28  листопада День світлої пам’яті жертв

голодомору в Україні

1932 -1933 року

28 листопада в Україні відзначають День пам’яті жертв голодоморів 1932–1933 років. У цей день о 16:00 пройде акція «Запали свічку пам’яті» – щоб долучитися, достатньо запалити свічку на своєму вікні.

Свічка-пам’ять

Пам'яті жертв голодомору

Знов прокинулись ранки холодні.

Дощ хрестами в сніжинках застиг.

Поминаючи мертвих сьогодні,

Ми рятуєм майбутнє живих.

День жалю... День скорботи, печалі

Запалив нашу пам’ять. Свічки –

Це ті душі, листочки опалі,

Хто став тінню в голодні роки.

Без притулку у храмі Господнім,

Поміж хвилями Лети-ріки

Стогнуть душі, бо в серці народнім

Проросли забуття колючки.

Полікуймо свічею-зорею

День минулий. Згадаймо усіх,

Хто любов’ю живою своєю

Поділитися з нами не встиг…

Щоб у ранки і теплі, й холодні

Не ішли шикуватись хрести,

Щоб не плакали душі голодні,

Свічку-пам’ять свою захисти.

З 25 листопада до 10 грудня 2020 року буде проходити щорічна акція «16 днів проти насильства». Метою акції є привернення уваги громадськості до актуальних для українського суспільства проблем насильства в сім’ї, протидії торгівлі людьми та жорстокого поводження з дітьми, гендерного насильства та забезпечення рівних прав жінок і чоловіків.

Кампанія охоплює наступні дати:

25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок;

1 грудня – Всесвітній день порозуміння з ВІЛ-інфікованими;

2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством;

3 грудня – Міжнародний день людей з інвалідністю;

5 грудня – Міжнародний день волонтера;

6 грудня – Вшанування пам’яті студенток, розстріляних Монреалі;

10 грудня – Міжнародний день прав людини. 

 Сьогодні, 25 листопада світ відзначає Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок

 

  Не дивлячись на те, що надворі ХХІ сторіччя, статистика фактів насильства по відношенню до жінок є доволі невтішною.

   І хоча сьогодні в державі розгорнута широка соціальна інформаційна кампанія стосовно розголосу існуючої проблеми, в більшості випадків жінки-жертви насилля не дуже поспішають винести на розгляд широкого загалу приховану від сторонніх очей жорстокість. Офіційна статистика відображає лише верхівку айсберга.

     Більшість випадків насилля над жінками відбувається, як це не сумно, в сім’ї. І тут мова йде не тільки про фізичне насилля, а й його латентні форми: сексуальне, фінансове та психологічне. Домашнє насильство носить прихований характер, тому що ані жертви, ані їхні кривдники не готові розказати про проблему сім’ї за її межами.

   Насильство не завжди можна побачити, бо воно ретельно приховане «пасивними жертвами» від сторонніх очей за страхом і відчуттям провини. Але воно завжди є одним з наслідків ґендерної дискримінації.

  Домашнє насильство, незважаючи на те, є воно фізичним, економічним, сексуальним чи психологічним, є одним з найбільших порушень прав людини – права на життя, фізичну та психологічну недоторканість.

  В результаті жорстокого поводження та домашнього насильства, жінки втрачають довіру, самоповагу, а іноді й життя.

 Тому завдання суспільства по відношенню до жінок, які стали жертвами насильства, – вселити в них надію, що вихід є.

 Починаючи з 1981 року, жінки-активістки всього світу, 25 листопада щороку відзначають як день боротьби проти насилля. У 1999 році Генеральна Асамблея ООН проголосила цю дату Міжнародним днем за ліквідацію насилля по відношенню до жінок.

  Історичною передумовою означеної дати стала подія, що відбулася в 1961 році у Домініканській республіці. Тоді за наказом диктатора Рафаеля Трухільо були жорстоко вбиті три сестри Мірабал, політичні активістки. З того часу активісти всього світу виступають, щоб покласти край такому ганебному явищу, як насильство над жінкою.

 Подолання проблем ґендерного насильства є серйозним викликом для українського суспільства. До цієї теми необхідно звертати увагу всіх верств населення, щоб сформувати в суспільстві непримиренне ставлення до цього явища.

 Першим кроком до подолання проблеми насильства має стати її усвідомлення, як суспільством в цілому, так і кожним окремим громадянином, членом сім’ї. Необхідно змінювати терпиме, а іноді й байдуже ставлення суспільства до насильства. Кожен з нас має сказати «Стоп!» насильству у власній родині. Адже сім’я – це саме те місце, яке має бути світлим затишком, острівцем безпеки і комфорту у нашому досить бурхливому світі. Місцем, де тебе розуміють і поважають, де можна нікого не боятися і почуватися вільно кожному – і маленькій людині, і дорослому, і особі літнього віку.

  Від домашнього насильства не застрахований ніхто, тому важливо знати, як себе захистити.

Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації:

0 800 500 335 або 116 123 (короткий номер з мобільного).

Голодомор в Україні у 1932 -1933 роках

Голодомор – геноцид української нації, скоєний керівництвом Радянського Союзу на чолі з Йосифом Сталіним шляхом штучно створеного масового голоду з метою знищення українців, остаточної ліквідації українського спротиву режиму та намагань українців збудувати самостійну, незалежну від Москви Українську Державу.

                   Голодомор: причини та механізми

Голодомор в Україні 1932-1933 років не був випадковим явищем природного чи соціального походження, як це стверджували спочатку радянські, а згодом проросійські історики. «Смерть через голод» стала наслідком цілеспрямовано застосованого тоталітарною владою терору голодом, тобто геноцидом. Він став покаранням українців за їхній спротив колективізації сільського господарства і небажання перебувати під владою Росії. наслідок руйнування системи сільського господарства і сіл, спричинене примусовою колективізацією, що стала Це покарання здійснювалося шляхом знищення української культури, мови, традицій. Шляхом штучно організованого голоду радянська влада намагалася вирішити так звану «українську проблему» за наказом Сталіна.

За даними істориків, на початку 30-х років ХХ-го століття основним центром опору більшовицькій політиці колективізації та форсованої індустріалізації було українське село. В Україні сталося понад 4 тис. масових протестних виступів за участю близько 1,2 млн. чоловік. З колгоспів вийшли 41 200 селянських господарств, близько 500 сільських рад відмовлялися приймати нереальні плани хлібозаготівель.

Сталін боявся втратити Україну як ресурс, без якого побудова могутньої індустріальної імперії, здатної завоювати світ, залишалася б тільки мрією.

Не бажаючи втрачати Україну, радянський режим вибудував план винищення частини української нації, що був замаскований під плани здачі хліба державі. Йшлося про повне вилучення всіх запасів зерна, а потім конфіскацію інших продуктів харчування та майна в якості штрафів за невиконання плану здачі хліба. Перетворивши Україну на територію масового голоду, режим перекрив всі шляхи до порятунку. Відбулася ізоляція голодуючих. З цією метою був застосований режим «чорних дошок» і заборона голодуючих виїжджати за межі України. Колгоспи і села, занесені на «чорні дошки», оточувалися загонами міліції та радянських спецслужб. Звідти вивозили усі запаси їжі. Заборонялася торгівля та ввезення будь-яких  товарів. 22,4 мільйони людей було фізично заблоковано в межах території Голодомору.

Ще однією складовою геноциду було свідоме блокування інформації про голод. У січні 1933 року радянською владою було зробленою заяву про відсутність голоду в країні. Сталінський режим відмовився від зовнішньої допомоги.

                                          Наслідки Голодомору

Голодомор 1932-1933 років охопив період з квітня 1932 року по листопад 1933 року. За ці 17 місяців було вбито понад 7 мільйонів людей в Україні і 3 мільйони українців поза її межами, в регіонах, що історично були заселені українцями: Кубань, Північний Кавказ, Нижнє Поволжя та Казахстан. Пік Голодомору припав на весну 1933 року. В Україні від голоду щохвилини вмирало 17 людей, 1 400 – щогодини, понад 30 тисяч – щодня... Питання кількості людських втрат України від Голодомору досі залишається відкритим.

Реальні цифри загиблих замовчувалися, що підтверджується наданим владою розпорядженням не реєструвати смерть дітей у віці до одного року. Українці у віці від 6 місяців до 17 років становили близько половини всіх жертв Голодомору. У зв'язку з цим, середня тривалість життя українців у 1933 році становила 7,3 року в чоловіків і 10,9 років у жінок. За всю історію людства подібних показників ніде не було зафіксовано.

За антиукраїнською спрямованістю та масштабністю застосування, голод 1932-1933 років виявився найжахливішою зброєю масового знищення та соціального поневолення населення України, якою скористався тоталітарний комуністичний режим.

Тобто Голодомор в Україні став соціально-гуманітарною катастрофою глобального масштабу.

Наслідком злочину геноциду, окрім фізичного вбивства мільйонів людей, стало руйнування традиційного українського устрою життя. Голод став зброєю масового біологічного знищення українців, на довгі десятиліття порушив генетичний фонд народу, призвів до морально-психологічних змін у свідомості українців. Традиційна культура та народні звичаї зазнали деформації. Голодомор повністю змінив звичний порядок господарювання на селі. На десятки років українські селяни були зведені до становища безправних колгоспників, позбавлених паспортів та пенсій.

Психологічними наслідками Голодомору стали почуття вини та сорому. Люди відчували провину за те, що не змогли врятувати рідних, сором за аморальні вчинки, які чинилися задля виживання.

Із послабленням комуністичного контролю над суспільним життям у другій половині 1980-х років відновлюється пам'ять про Голодомор. З 1993 року в Україні на державному рівні відбувається вшанування безневинних жертв Голодомору. У листопаді 2008-го в Києві було споруджено Національний меморіал жертв Голодомору. Загалом в Україні встановлено понад 7.100 меморіалів, пам’ятників та пам’ятних знаків, присвячених жертвам Голодомору.

                          Вшанування жертв Голодомору

Пам'ять про Голодомор стала невід’ємною частиною національної пам’яті українського народу. Щороку в четверту суботу листопада українці запалюють свічки як символ пам’яті про вбитих голодом.

У понад 40 містах 15 країн світу споруджені пам’ятники чи встановлені інші пам’ятні знаки на вшанування пам’яті жертв Голодомору.

 

Дорогі наші учні!

Щиро вітаємо вас із світлим та прекрасним святом – Міжнародним Днем дитини!

У цей день хочеться побажати Вам щохвилини, щодня бути радісними і щасливими дітьми,  відчувати мамине тепло і ласку, батьківське міцне плече.

Адже дитинство – це чуова пора сподівань та здійснення мрій.

Нехай усі мрії і задуми завжди збуваються!

 

Що  таке толерантність?

У перекладі з латинської «tolerance» означає «терпіння».

Це слово в медицині позначає здатність організму переносити вплив тих чи інших чинників. У суспільстві толерантність означає терпимість до інших думок, поглядів, традицій.

Життя суспільства, як і життя окремої людини, ґрунтується на впливі ідей, поглядів, теорій. За часи історії людства їх промайнуло чимало. Вони оволодівали розумом людей на більший чи менший термін. Деякі з них закликали до барикад, призводили до війн, ставали підставою для створення «образу ворога» з іншого народу.

Але з розвитком суспільства до людей прийшло розуміння, що Земля не є надто великою, вона – наш спільний дім, всі люди в якому – сусіди. А для того, щоб людство успішно розвивалося, треба знаходити спільну мову. У безмежному морі різноманітних культур, релігій, думок, ідей, що належать людям різних країн на планеті, на допомогу має прийти «рятувальне коло» толерантності. Ще у ХVIII ст. французький філософ-просвітитель Франсуа-Марі Вольтер сказав свою знамениту фразу: «Ваша думка для мене глибоко ворожа, але за Ваше право висловити її я готовий віддати своє життя».

Толерантність – це повага, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті й переконань. Також толерантність – це єдність у різноманітті, те, що переходу від війни до культури миру. Для громадян це, передусім, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини.

Сьогодні толерантність – яскравий показник ступеню демократичності кожної держави й одна з умов її розвитку. Політична толерантність є основою для плідних міжнародних відносин.

Для того, щоб досягти успіху у власному житті, не витрачати сил на конфлікти, «побутові війни», кожному доцільно сформувати у собі толерантність як рису характеру. Для цього необхідно:

• бути готовими до того, що всі люди різні – не кращі й гірші, а просто різні;
• навчитися сприймати людей такими, якими вони є, не намагаючись змінити в них те, що нам не подобається;
• цінувати в кожній людині особистість і поважати її думки, почуття, переконання незалежно від того, чи збігаються вони з нашими;
• зберігати «власне обличчя», знайти себе і за будь-яких обставин залишатися собою.

Понад 12 років 16 листопада світ святкує Міжнародний день толерантності. Цей День був проголошений Декларацією принципів толерантності, затвердженою  у 1995 році на 28 Генеральній конференції ЮНЕСКО. У статті 6 Декларації зазначено: «з метою мобілізації громадськості, звернення уваги на небезпеки, приховані у нетерпимості, зміцнення прихильності і активізації дій на підтримку поширення ідей толерантності і виховання у її дусі ми урочисто проголошуємо 16 листопада міжнародним днем, присвяченим толерантності, що відзначається щорічно». Цього дня за традицією у різних країнах світу проводяться акції, спрямовані проти екстремізму, різноманітних форм дискримінації та проявів нетерпимості.

У багатьох мовах поняття «толерантність» є своєрідним синонімом слову «терпимість»: латина — tolerantia; англійська — tolerance, tolerantion; німецька — toleranz; французька — tolerance.

У процесі історико-культурного розвитку і становлення філософської думки категорія терпимості (толерантності) зазнала змін

Це с природним явищем, оскільки змінювалося і саме суспільство, головними в людських взаємовідносинах ставали різні ідеї. Незважаючи на багатозначність, категорія терпимості мас споглядальний відтінок, пасив­ну спрямованість.

Подібна характеристика поняття збереглася і в сучасних словниках. У «Великому тлумачному словнику сучасної української мови» під редак­цією В. Т. Бусел написано, зокрема: «Толерантність — здатність індивіда сприймати без агресії думки, які відрізняються від власних, а також особ­ливості поведінки та способу життя інших».

У «Толковом словаре русского языка» під редакцією Д. Н. Ушакова категорія «толерантність» повністю ототожнюється з категорією «тер­пимість».

У «Словаре иностранных слов и выражений» це поняті також визна­чається як «терпимость к чужому мнению, верованиям, поведению».

Характеристика визначення толерантності в Преамбулі Статуту ООН виглядає так: «Виявляти терпимість і жити разом, у мирі один з одним, як добрі сусіди».

Наведемо деякі висловлювання та думки щодо цього.

Толерантність — здатність людини, співтовариств, держави чути і по­важані думку інших, невороже зустрічати відмінне від своєї думки.

«Толерантність — це те, що робить можливим досягнення миру і веде від культури війни до культури миру»,— йдеться в Декларації принципів толерантності, прийнятою Генеральною Конференцією ІОНГСКО в 1995 році.

Толерантність – не поступливість, поблажливість або потурання, а перш за все активне ставлення, що формується на основі визнання універсальних  прав і основних свобод людини.

Толерантність — привілей сильних і розумних, уміння просуватися на шляху до істини через діалог і різноманітність думок і позицій.

Толерантність — це визнання права інших людей жити і бути.

Толерантна людина — це людина, яка з повагою ставиться до інтересів, звичок, вірувань інших людей, прагне зрозуміти їх і досягти взаємної згоди без застосування насильства, тиску.

Толерантність розглядають і як характеристику будь-яких соціальних структур окремої людини, соціальної групи або суспільства в цілому, орієн­товану на дозвіл конфліктних ситуацій.

Специфічність цієї орієнтації полягає в прагненні зрозуміти позицію іншої сторони, пояснити їй свою позицію і в процесі діалогу знайти взає­моприйнятне компромісне рішення.

Толерантність як основа визнання єдності і різноманіття людства і готовність поважати історичне право на несхожість як людини, так і ціло­го народу.

Толерантність — здатність зрозуміти внутрішню логіку іншої людини як рівноможливу і, разом з тим, Прийняти принципову неможливість син­хронізувати ритми і темпи розвитку всіх і усіляких людей на планеті.

Толерантність — сприйнятливість усього різноманіття відмінностей між людьми, що не прагне викоренити ці відмінності, а навпаки, розглядає їх як джерело розвитку, енергії творчості. І

 

Поняття толерантності вперше зустрічається у XVIII столітті. У своє­му «Трактаті про віротерпимість» відомий французький філософ Вольтер писав, що «безумством є переконання, що всі люди повинні однаково думати про певні предмети».

Розуміння толерантності не однакове в різних культурах, тому що зале­жить від історичного досвіду народів. Англійці розуміють толерантність як готовність і здатність без протесту сприймати особистість, французи — як певну свободу іншого, його думок, поведінки, політичних та релігійних поглядів. Китайською мовою бути толерантним означає проявляти вели­кодушність стосовно інших. В арабському світі толерантність — прощен­ня, терпимість, співчуття до іншого, а в персидському — ще й готовність до примирення.

Зараз толерантність розуміють як повагу і визнання рівності, відмову від домінування та насилля, визнання за іншими права на власні думки та погляди. Отже, толерантність передусім має на меті приймати інших таки­ми, якими вони є, і взаємодіяти з ними на основі згоди.

Здатність поводитися толерантно може стати особистісною рисою, а відтак — забезпечити успіх у спілкуванні. Толерантні люди більше знають про свої недоліки та педагоги. Вони критично ставляться до себе і не зви­нувачують у своїх бідах інших. Вони не перекладають відповідальність на інших. Толерантна людина не розфарбовує світ двома кольорами — чорним і білим. Вона не акцентує увагу на розбіжностях між «своїми» та «чужими», а тому готова вислухати та зрозуміти думки інших.

Почуття гумору і здатність посміятися над своїм слабким місцем — особлива риса толерантної людини. У здатної до цього людини менша по­треба домінувати та зверхньо ставитися до інших.

День української писемності та мови традиційно відзначають 9 листопада вже 23 роки поспіль. У цей день зазвичай нагороджують кращих українських літераторів і видавництва, які випускають літературу українською мовою. Що відомо про це свято та які заходи будуть у 2020 році – читайте у матеріалі.

Цікаво, що українська мова належить до слов’янської групи індоєвропейської мовної сім’ї. Число мовців – понад 45 мільйонів, більшість яких живе в Україні. Поширена також у Білорусі, Молдові, Польщі, Росії, Румунії, Словаччині, США та інших країнах, де мешкають українці,

Українська входить до третього десятка найпоширеніших мов світу. Окрім того, вона є результатом інтеграції трьох діалектів праслов’янської мови – полянського, деревлянського та сіверянського.

Історія створення Дня української писемності

Свято було засновано президентом України Леонідом Кучмою в листопаді 1997 року.

За православним календарем — це день вшанування пам’яті преподобного Нестора-літописця – письменника-агіографа, основоположника давньоруської історіографії, першого історика Київської Русі. Дослідники вважають, що саме з Нестора-літописця починається писемна українська мова.

Зокрема, його перу належать такі відомі роботи: "Повість временних літ", "Житіє святих князів Бориса і Гліба", "Житіє Феодосія Печерського".

Цікаві факти про українську мову

• Найбільше перекладений літературний твір – "Заповіт" Тараса Шевченка. Його переклали на 147 мов народів світу.

• Особливістю української мови є те, що вона багата на зменшувальні форми. Зменшувально-пестливу форму має, як не дивно, навіть слово "вороги" – "вороженьки".

• Найбільш уживаною літерою в українській абетці є літера "п"; на неї також починається найбільша кількість слів. Літера "ф" – найменш уживана.

• Назви всіх дитинчат тварин в українській мові належать до середнього роду.

• Сучасна українська мова налічує близько 256 тисяч слів і включена до списку мов, які успішно розвиваються в цей час.

• Найстарішою українською піснею, запис якої зберігся до наших днів, вважається пісня "Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?"

7 листопада

День чоловіків

 

Відзначають День чоловіків в першій декаді листопада. Свято є популярним в країнах Східної Європи. Святкові заходи присвячені вшануванню ролі чоловіка в сім’ї та суспільстві. Всесвітній день чоловіка підтриманий низкою міжнародних організацій.

Чи варто порівнювати День чоловіків з, здавалося б аналогічним, жіночим днем? Ну, хіба що тільки по суті, адже чоловіки і жінки такі різні ... Однак об’єктивно один без одного просто приречені на вимирання.

Відзначимо, що Всесвітній чоловічий день не такий популярний, як аналогічний жіночий, відзначається далеко не з такою помпезністю. Його наступ не передчувають, як настання 8-го березня, але він є. Нарешті, історична справедливість відновлена, - скажуть багато чоловіків і будуть не праві! Історична справедливість нікуди і не зникала. Чи багато чоловіків в цей день з квітами? Чи про багатьох чоловіків в цей день згадали наші дорогі жінки, не злим, а хоча б тихим, добрим словом? Історична справедливість на своєму законному місці - всього цього більше можна і потрібно очікувати від чоловіків в сторону наших жінок в їх, жіночий день.

Не дивлячись на нові віяння сучасної історії, становлення законодавчої та культурної рівності між чоловіком і жінкою, все ж у переважній більшості, швидше за природою, саме на чоловіка і покладається вся основна відповідальність як у «праці», так і в «обороні». І не дарма Бог створив чоловіка саме чоловіком, здатним на багато обов’язків і переживань, а жінку, помічницю чоловіка, закликая його любити її і оберігати, в чому чоловік і вірний Богові досі. Звичайно ж не кожен чоловік відповідає всім очікуванням, на жаль, є досить помітна ложка дьогтю в чоловічій бочці меду. Але виняток - не є правило! Саме чоловік, долаючи труднощі і відстані, високе емоційне і психологічне навантаження, масу надзвичайно підлих моментів суворої дійсності, прагне догодити саме жінці, заробляючи і досягаючи, заслуговуючи і домагаючись, перемагаючи і здобуваючи.

За даними проекту DilovaMova.com, Всесвітній день чоловіків зовсім юне свято, відзначається в першу суботу останнього осіннього місяця. Воно виникло з ініціативи чоловіка, який любив свою жінку. Любив, не дивлячись на те, що був главою величезної держави з безліччю турбот і проблем. Та й створення нового свята, Дня чоловіків, було якоюсь додатковою, незрозумілою турботою про них, про жінок. Спроба створити свято, де жінка, відштовхнувшись від нескінченної буденної суєти, згадає про тепло свого домашнього вогнища, заспокоїться від турбот, нехай не на довго, забуде про проблеми і зробить те, що дається їй легше за все, згадає про свого чоловіка.

Нагадаємо, що 19 листопада відзначається Міжнародний день чоловіків або International Men’s Day, який виник в 1999 році. Його святкують США, Австралія, Великобританія, Тринідад і Тобаго, Ямайка, Мальта, Індія і Сінгапур, Південна Африка і ряд інших країн. Мета заходів - привернути увагу до гендерної дискримінації чоловіків при визначенні важливості їх ролі в родині і вихованні дітей. Це не менш важлива тема статевої рівності, обов’язків і прав, але одна з головних, яка знаходиться в списку обов’язкових, якщо говорити про повноцінне суспільство і життя.

Сьогодні ми поспішаємо привітати Вас, прийміть і наші вітання! З Днем чоловіків Вас, дорогі жінки! З Днем чоловіків Вас дорогі чоловіки!

В 2020 році День чоловіків припадає на 7 листопада.

 

6 листопада

День Визволення Києва

 

Місто Київ - один з найбільших центрів слов’янської культури, столиця України, має свою багатовікову історію пронизану найрізноманітнішими, нерідко ключовими подіями. У роки Другої світової війни, як і решта частини України, був зданий радянською владою і окупований німецько-фашистськими військами (з осені 1941-го року). За час окупації в ньому було знищено понад 100 000 мешканців міста та військовополонених. Після двох років окупації силами військ 1-го Українського фронту почалася визвольна операція.

Хід операції (витяг з військової історії): «1-го листопада почався наступ з Букринського плацдарму, основною метою якого було скувати сили противника. Вранці 3 листопада головне угрупування фронту завдало удар. Після 40-хвилинної артпідготовки радянські війська безперешкодно просунулися на 1-2 км. До кінця дня війська 38-й армії спільно з 5-м гвардійським танковим корпусом і з’єднаннями 60-й армії просунулися на 5-12 км. Тут необхідно зазначити, що 60-я армія наступала з двох сусідніх плацдармів у сіл Казаровичі і Глібовка та біля села Ясногородка та прикривала з півночі і північного заходу правий, відкритий фланг 38-ї армії.

Під кінець першого дня операції 240-та стрілецька дивізія, безпосередньо завдавала удар на Київ і була підтримана частинами 7-го артилерійського корпусу, увійшла до київського передмістя Пущі-Водиці. При цьому були відбиті ряд німецьких контратак, в яких брали участь підрозділи 20-ої моторизованої дивізії. До кінця 4-го листопада частини 38-й армії (51-й стрілецький корпус), незважаючи на підтримку 5-го гвардійського танкового корпусу і 3-й гвардійської танкової армії, змогли просунутися до Києву з півночі лише на 5-6 км, досягнувши пригорода Пріорка і північній межі міста. 4-5 листопада в бій вступили 1-й гвардійський кавалерійський корпус і 3-а гвардійська ТА, яка перерізала шосе Київ-Житомир на західній околиці Києва. Визволенню столиці України також допомогло форсування Дніпра 4 листопада силами 237 стрілецької дивізії в районі острів Козачий, що навпроти сіл Віта-Литовська і Пирогово, що знаходяться в 15 км на південь від Києва. У Віти-Литовської радянські частини змогли зайняти шосе, що веде до Києва по березі Дніпра. Таким чином німці не могли перекидати підкріплення в Київ з району Букринського плацдарму. З ранку 5-го листопада противник почав відхід з міста по шосе на Васильків. Київ звільнений. Радянські війська просуваються по вул. Хрещатик. До ранку 6 листопада Київ було звільнено».

Якщо говорити про втрати сторін, а в ході цієї операції втрати радянської армії склали більше 30,5 тис. поранених, вбитих і зниклих без вести, проти 3,8 тис. з німецького боку, то очевидно, що цінність людського життя в радянській державі була максимально девальвована навіть щодо ворога.

Проте, незважаючи на блюзнірське ставлення до життя рядового солдата з боку безбожного командування, Бог дав цю перемогу народу.

З Днем визволення Києва!

 

Календар знаменних дат листопада

9 листопада

§ День преподобного Нестора Літописця

§ День української писемності та мови. Відзначається щорічно відповідно до Указу Президента України № 1241/97 від 06.11.1997 р.

§ Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва Відзначається щорічно відповідно до Указу Президента України № 1209/2011 від 30.12.2011 р. (зі змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 717/2013 від 30.12.2013 р.)

21 листопада

§ Всесвітній день телебачення. Відзначається щорічно відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН A / RES / 51 / 205

§ 140 років від дня народження Олександра Олександровича Блока (1880-1921), російського поета

30 листопада

§ 185 років від дня народження Марка Твена (Клеменса Семюела Ленгорна) (1835-1910), американського прозаїка, журналіста

§ 140 років від дня народження Олександра Олександровича Блока (1880–1921), російського поета, драматурга, перекладача

§ 140 років від дня народження Сергія Івановича Маслова (1880–1957), українського бібліографа, літературознавця, книгознавця, педагога .

28 ЖОВТНЯ — 76-ТА РІЧНИЦЯ З ДНЯ ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ ВІД ФАШИСТСЬКИХ ЗАГАРБНИКІВ

    28 жовтня Україна відзначатиме 76-ту річницю вигнання нацистських окупантів із України. В цей день вшановують українців, які віддали життя, виганяючи нацистських окупантів, будучи в лавах Червоної армії або Української повстанської армії.
    Вигнання нацистів з українських територій стало можливим завдяки масовій участі українців у лавах як Червоної армії, так і українського визвольного руху (ОУН та УПА). Український вимір Другої світової війни – це боротьба на всіх фронтах і театрах воєнних дій: не тільки на Східному фронті, а й в лавах руху опору інших країн, арміях союзників, що воювали в Італії і Франції, на Далекому Сході та на Тихоокеанському театрі воєнних дій. Ми маємо пам’ятати усіх.
    Вигнання нацистів з України стало можливим завдяки об’єднанню зусиль всієї антигітлерівської коаліції та визвольних антинацистських рухів. Спільна перемога не була б можливою без спільних зусиль.
На боці антигітлерівської коаліції на фронтах Другої світової війни боролося українців більше, ніж, наприклад, британців. Сукупні людські втрати України склали значно більше, ніж втратили у цій війні Велика Британія, Сполучені Штати Америки, Польща, Канада та Франція.
    Вигнання нацистських поневолювачів не принесло Україні спокою і свободи, а обернулося поверненням комуністичного терору, масовими депортаціями, переслідуванням інакодумців.
    Вигнання нацистів стало вагомим кроком до здобуття Україною Незалежності.
    Досвід боротьби із нацизмом вчить, що війна завжди закінчується у столиці агресора.

Історична довідка
    Друга Світова війна розпочалася для України 1 вересня 1939 року із бомбардувань Львова силами Люфтваффе. 11 вересня частини вермахту увійшли до Галичини, але за таємними домовленостями між Гітлером та Сталіним німецькі війська за 2 тижні відступили на захід.
    17 вересня 1939 року у війну на боці нацистського агресора вступив СРСР.
    22 червня 1941 р. розпочалася війна між вчорашніми союзниками – ІІІ Рейхом та СРСР, в результаті чого до кінця року більша частина України була окупована німецькими військами.
    У грудні 1941 – січні 1942 рр. радянські війська організували перший великий контрнаступ на території України, але були зайняті лише незначні ділянки в Криму та під Барвінковим. Спроба в навесні 1942 року розвинути попередній успіх призвела в Криму та під Харковом до двох катастрофічних поразок радянських сил та їхнього відступу аж до Волги. У результаті вся українська територія була зайнята німецькими військами.
    У лютому 1943 року, розвиваючи наступ після перемоги під Сталінградом, радянські війська зайняли Харків та деякі інші українські міста, але вже в березні 1943 року залишили їх внаслідок німецького контрнаступу.
    Лише восени 1943 року розпочалося остаточне вигнання нацистських окупантів з України.
   28 жовтня 1944 року радянські війська вийшли на околиці міста Чоп на Закарпатті, але боротьба на цій ділянці розтягнулася аж до 25 листопада – лише тоді нацистські окупанти були вигнані з України остаточно.
    У вигнанні окупантів брала участь вся Україна: регулярні радянські війська та червоні партизани (разом понад 3 млн. солдат-українців), національне підпілля на чолі з Українською повстанською армією (близько 100 тис. вояків) та бійці на усіх інших фронтах світу, що наближали спільну перемогу над Гітлером.
    Але подіями жовтня-листопада 1944 року війна не скінчилася – українці воювали в Європі до 8 травня 1945 року та в Азії – до 2 вересня. На Батьківщині збройний спротив радянській владі тривав ще понад десятиліття.
    Вигнання нацистських окупантів супроводжувалося вчиненням масових злочинів, які організував сталінський режим і радянські війська з вини його командування:
1. На найнебезпечніших ділянках фронту масово використовувалися «чорносвитники» – поспіхом мобілізоване радянським командуванням (польовими військкоматами) місцеве населення – яке кидали у бій непідготовленим, необмундированим та неозброєним, що можна розглядати як свідому спробу знищення українського населення.
2. Українські армійські частини Радянської армії у 1943-44 рр. використовувалися в боях проти національного підпілля, що означало братовбивчу війну між українцями, які служили у РСЧА та УПА.
3. В очищеному від німців Криму у 1944 році радянською владою будо здійснено низку депортацій, зокрема повністю виселено до Середньої Азії кримських татар (180 тис.).
4. Українці продовжували зазнавати втрат і після закінчення війни, масові репресії продовжувалися до самої смерті Сталіна. На Західній Україні під час придушення національного руху за різними даними було вбито 150 тис., заарештовано 130 тис. та депортовано понад 200 тис. осіб.
5. Внаслідок організованого голоду у 1946-47 рр. в Україні загинуло до 1 млн. осіб.
Кількість військових і цивільних жертв війни оцінюється істориками у 8 – 10 млн. українців. 700 міст, 28 тис. сіл, 16 тис. підприємств були пошкоджені або знищені внаслідок боїв і каральних дій окупантів.

 

22 жовтня ‒ 85 років від дня народження Бориса Ілліча Олійника

Український поет, перекладач, дійсний член НАН України, голова Українського фонду культури (1987-2017), Герой України (2005), почесний академік Академії мистецтв України, член правління Національної спілки краєзнавців України (до 2016 р.) Борис Ілліч Олійник народився 22 жовтня 1935 року в селі Зачепилівка Новосанжанського району Полтавської області. Друкуватися почав ще в школі. Перший вірш був опублікований в 1948 році.

У 1953 році Борис Олійник вступив на факультет журналістики Київського університету імені Т. Г. Шевченка, а вже у 1958 році розпочав роботу в редакції газети «Молодь України». Борис Ілліч часто їздив у відрядження, зокрема на Лисичанський хімкомбінат, про нього і молоде місто Сєвєродонецьк надрукував у газеті серію нарисів і видав документальну повість «За Сіверським Дінцем» (1959).

Пережите в дитинстві та в роки молодості склало основу першої його збірки поезій «Б'ють у крицю ковалі» (1962). Друга збірка ‒ «Двадцятий вал» (1964), відзначена Республіканською комсомольською премією ім. М. Островського.

Одинадцять років він очолював парторганізацію Спілка письменників України і пишався тим, що за ці роки ніхто з його колег-письменників не був виключений з її лав і тим паче посаджений за ґрати.

У травні-червні 1986 року одним з перших побував у Чорнобилі, в зоні, звідки вів репортажі на телебаченні. Того ж року виступив із критичною статтею в «Литературной газете» (Москва), «Випробування Чорнобилем». Борич Ілліч Олійник побував майже в усіх гарячих точках міжетнічних конфліктів колишнього Союзу, про що розповів в есе «Два роки в Кремлі» («Князь тьмы»). Після неодноразового перебування на фронтах Боснії-Герцеговини написав есе «Хто і з якою метою сатанізує сербів?», яке вийшло в Югославії окремою книгою українською і сербською мовами. Коли розпочались бомбардування, прибув до Югославії. Написав есе «Хто наступний?».

На початку липня 1988 року на XIX конференції КПРС в Москві Борис Олійник сказав правду про Голодомор в Україні, запропонувавши створити «Білу книгу про чорні діла 1932-1933 рр.».

Поетична творчість Бориса Олійника вражає різноманітністю: задушевно-ліричне слово про матір («Мати»); філософський роздум про непорушність зв’язку людини із землею («Заземлення»); сокровенне, інтимне («Дума про Аеліту», «Ти чекай...»); лірика, сповнена драматизму та конфліктності: «Балада про вогонь і принципи», «Ринг», «Триптих пильності», «Засторога», ряд віршів з циклу «Коло» та ін. Ліризму сповнені цикли «Сковорода і світ», «Досвід», «На лінії тиші», «При гончарному крузі. Олесеві Гончару», «Сиве сонце моє. Пам’яті матері».

Найбільш відомими та значними поемами Бориса Олійника є: поема «Сиве сонце моє», укладена із дев’яти віршів, написаних різними розмірами; «Дорога»; «Рух»; «Доля»; «Урок»; поема-цикл «У дзеркалі слова»; поема, історичний твір «Дума про місто», написана до 1500-ліття Києва.

Борис Олійник – автор понад 40 книг віршів, есе, статей, які виходили в Україні, в усіх республіках СРСР, перекладались російською, чеською, словацькою, болгарською, польською, сербською, румунською, італійською та іншими мовами.

Поет є лауреатом премії імені М. Островського (1963), Державної премії СРСР (1975), Державної премії України імені Т. Г. Шевченка (1983), міжнародних премій імені Сковороди (1994), «Дружба» (1997), югославської премії «Рицарське перо» (1998), міжнародної премії імені Давида Гурамішвілі (1999), міжнародної премії імені М. Шолохова (2001), премії імені В. І. Вернадського Фонду «Україна – ХХ століття».

Борис Ілліч Олійник є кавалером орденів князя Ярослава Мудрого V (1995) та IV (1999) ступенів, ордену Миколи Чудотворця (2002), ордену Нестора-Літописця І ступеня (2006). У 2005 році Борису Олійнику присвоєно звання Героя України.

30 квітня 2017 року життя після важкої і тривалої хвороби Борис Ілліч Олійник помер у Національному Інституті хірургії та трансплантології ім. О. О. Шалімова НАМН України.

Пропонуємо ознайомитися з творами Бориса Олійника, які є у фонді бібліотеки:

· Олійник, Б. Поеми [Текст] / Б. Олійник. ‒ Київ : Днiпpо, 1983. ‒ 182 с.

· Олейник, Б. И. «И увидел я другого зверя», или Два года в Кремле [Текст] / Б. Олейник. ‒ Запоpожье : Коммунаp, 1992. ‒ 110 с.

· Олейник, Б. Избранное. [Текст] / Б. Олейник ; пер. с укр. ‒ М. : ИПО „У Никитских ворот”, 2014. ‒ 472 с.

Топ 10 книг осені 2020

https://folga.com.ua/events/top-10-knig-oseni-2020-ot-yakaboo?fbclid=IwAR1Xl39icQfLWkEh6P2kHE_8v4odcPpH8L0120cXfENEGVU0MrimJPo-00M

Про що каже календар сьогодні…
18 жовтня
День працівників харчової промисловості
Відзначається щорічно у третю неділю жовтня відповідно до Указу Президента України № 714/95 від 08.08.1995 р.
75 років від дня заснування (1945) Ужгородського національного університету (Ужгородський національний університет ) (на той час – Ужгородський державний університет)
175 років від дня народження Юліана (Юліяна) Медведського [Медвецький (1845–1918)], українського та польського вченого, геолога, петрографа, педагога, громадського діяча (Дату народження подано за Encyclopedia of Ukrainе, сайтом Національного університету «Львівська політехніка», інтернет-ресурсами. За іншими даними народився 16.10.1845 р., 28.10.1845 р.)
150 років від дня народження Володимира Васильовича Різниченка (1870–1932), українського вченого-геолога, художника, поета, перекладача
130 років від дня народження Івана Михайловича Бабакова (1890–1974), українського вченого в галузі механіки
130 років від дня народження Олени Борисівни Курило (1890–1937?), українського мовознавця (Дату народження подано за ЕСУ. За іншими даними народився 19.10.1890 р.)
120 років від дня народження Хариті (Харитини) Мусіївни Кононенко (1900–1943), української громадської діячки, журналістки
110 років від дня народження Андрія Васильовича Бронського (1910–1942), українського письменника, літературознавця, критика

Що почитати з пледом і какао :15 книжок жовтня

https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/3118428-so-pocitati-z-pledom-i-kakao-15-knizok-zovtna.html?fbclid=IwAR0z5_3SGvjQZKgrgQ1T6Fm7WemnD4b1OSt8cMQWXo_8KsJPhSKdoBsBKis

14 ЖОВТНЯ: ПОКРОВА, ДЕНЬ КОЗАЦТВА І ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ

14 жовтня українці святкують одразу три свята. Перше – Свято Покрови Божої Матері, друге – День українського козацтва, третє свято, дуже молоде – День захисника України.
Усі ці свята дуже взаємопов’язані  і виникали послідовно
14 жовтня православні християни святкують день Покрови Пресвятої Богородиці. У народі говорять: «Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем».

Це свято вважається одним із найбільш шанованих свят в Україні. Не виникає навіть суперечок між православними українцями й рідновірами, котрі хоч і вкладають у це свято зовсім різний зміст, ставляться до нього дуже шанобливо.
Зі святом Покрови співпадає святкування Дня українського козацтва. З давніх-давен Божа Матір вважалася покровителькою усього українського козацтва. А на Січі запорозькі козаки збудували церкву на честь Покрова Богородиці з її іконою. І. до речі, саме у цей день, козаки збирали Велику раду, на котрій обирали гетьмана й визначалися з подальшими військовими планами.
Відомий український етнограф Олекса Воропай писав, що після зруйнування Катериною ІІ Запорозької Січі, козаки, ідучи за Дунай, несли з собою ікону Покрови Пресвятої Богородиці
Цікаво, що козаки настільки глибоко й щиро шанували образ Покрови Божої Матері, вірили у її силу й урочисто святкували цей день, що у народі закріпилася й друга назва свята – Козацька Покрова.
Певно, не знайдеться в Україні людини, яка б не знала про козаків. Про них складено безліч творів, книжок і фільмів. Про козацький рід співається й у нашому державному гімні. Образ сміливого парубка, котрий захищає честь та волю нашого народу, міцно закарбувався у пам’яті поколінь. Тож, козак в українській культурі – звитяжний воїн, озброєний захисник Вітчизни, що боронить віру, гідність та звичаї усього нашого народу.
Друга спроба вибороти незалежність українського народу й держави здійснювалася у тяжкі 1917-1920 роки.
Третя – уже в наш час – під час розпаду радянської імперії, коли прокинувся волелюбний інтерес до власної історії й генетичної пам'яті.
Четверта хвиля цього інтересу, – напевно, сьогоднішня. Адже, з 2015 року 14 жовтня є державним святом і неробочим днем – Днем захисника України.

СУХАНОВ Дмитро Іванович

Народився 10.10.1825, с. Обояньурської губернії.
купець І гільдії (з 1863), почесний громадянин (з 1870), комерції радник (з 1888), почесний громадянин м. Суми.
Молодший син Івана Васильовича СУХАНОВА. Підприємницьку діяльність розпочав із заснування бакалійної лавки, закупівлі цукру. У 50-ті роки ХІХ ст. - компаньйон І.Г. Харитоненка. Власник цукрового заводу у с. Низи, нині Сумського району. З 1856 р. гласний Сумської міської думи, у 1858-1871 рр. Сумський міський голова, у 1865 р. гласний Сумського повітового, у 1867 р. Харківського губернського земств.
З 1858 р. - староста Спасо-Преображенського собору у Сумах, на реконструкцію якого виділив великі кошти. Заснував при соборі хор, церковноприходську школу. Організатор хресного ходу з іконою Богоматері (з с. Шпилівка). Відкрив Олександро-Невську церкву в Сумській в'язниці. Придбав для Іллінської церкви в Сумах паникадила, 2 кіоти, іконостас. Пожертвував 25 тис. крб. дитячому притулку Н.М. Харитоненко, 10 тис. крб. - Сумській міській богадільні, надав кошти для міської пожежної команди, навчальним закладам. Один із засновників Сумського міського громадського банку. Мешкав у будинку на вулиці Троїцькій (нині Дзержинського) у Сумах. Відкрив у с. Низи церкву, лікарню. Опікун Сумської земської лікарні, Низівського земського училища.
Нагороджений двома срібними медалями на Станіславській стрічці, золотими медалями на Станіславській стрічці (1865), на Анненській стрічці (1868), на Володимирській стрічці (1869), орденом св. Анни ІІІ ст. (1869), ІІ ст. (1880).
Марія Михайлівна (в дівоцтві Смирнова) (? - 19.ІХ.1907, м. Суми, похована на Центральному міському кладовищі). Дружина Дмитра Івановича, почесна громадянка, благодійниця.
Після смерті доньки Параски клопотала перед міською владою про відкриття Параскієвського притулку (існував у 1895-1906). Виділила для цього 50 тис. крб. і 10 тис. крб. на забезпечення церкви при цьому притулку.
Микола Олексійович (8.ХІ.1864, с. Обоянь Курської губ. - 12.V.1909, м. Суми, похований на Центральному міському кладовищі). Племінник, усиновлений у 1890 р. Дмитром Івановичем, спадкоємець його майна, купець ІІ гільдії (з 1889), потомственний почесний громадянин (з 1892)
Здобув домашню освіту. Займався підприємництвом. Наприкінці ХІХ ст. мав у с. Низи 6 тис. дес. землі і цукровий завод, в с. Новосуханівка 3 тис. дес. землі і винокурню, у с. Шпилівка 1,2 тис. дес. землі з лісом. Був старостою Спасо-Преображенського собору в Сумах, завершивши його реконструкцію, директором Сумського повітового відділення комітету попечительства про в'язниці, почесним опікуном Шпилівської церковнопарафіяльної школи. У 1895 р. збудував у Сумах на розі Петропавлівської і Думської (нині Першотравнева) двоповерховий будинок. Нині в ньому знаходяться Інститут прикладної фізики НАН України, служби УАБС, один з підрозділів УМВС. На кошти Суханова у с. Низи збудовано Іоанно-Богословську церкву.
Нагороджений орденами св. Станіслава ІІІ ст. (1892), св. Анни ІІІ ст. (1896).

Оголошено лауреата Нобелівської премії з літератури

 https://news.rbc.ua/ukr/world/obyavlen-laureat-nobelevskoy-premii-literature-1602141481.html?fbclid=IwAR3nr9UphzzkCfHvJI8wcrBkabRnH38StKZnwvlKXk2j0_b-PEz0KelecGk    

4 жовтня - Всесвітній день тварин

...Любіть травинку, і тваринку,
і сонце завтрашнього дня,
вечірню в попелі жаринку,
шляхетну інохідь коня.

Згадайте в поспіху вагона,
в невідворотності зникань,
як рафаелівська Мадонна
у вічі дивиться вікам!

В епоху спорту і синтетики
людей велика ряснота.
Нехай тендітні пальці етики
торкнуть вам серце і вуста.

#ЛінаКостенко

ЛУШПА Михайло Панасович

 

Народився 4 жовтня 1920 р. у с. Могриця Сумського району.

До війни армійську службу проходив у полку охорони уряду Московського Кремля. Захищав Ленінград у 1941 р. Далі: Ленінградський фронт, Пензенське артучилище, по його закінченні – командир взводу курсантів. Після війни: інструктор Сумського обкому партії, завідуючий сектором партійного відділу, слухач вищої партійної школи, другий секретар Конотопського міськвиконкому, голова Сумського промислового облвиконкому, згодом – заступник голови Сумського облвиконкому, з 1972 по 1989 рік – перший секретар Сумського міськкому КПУ.

Після виходу на пенсію очолював організацію по охороні пам’ятників культури. Член Спілки архітекторів. Лауреат премії Ради Міністрів СРСР і Державної премії ім. Т.Г. Шевченка, кавалер численних бойових та трудових відзнак.

Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня, найвищою нагородою Української православної церкви – орденом Св. Рівноапостольного князя Володимира.

Діяльність Михайла Панасовича у Сумах розпочалась у 1972 році. Сумчани цінили його за розум, організаторські здібності, вимогливість до себе та підлеглих. Він не любив тих, у кого слово розходиться з ділом, знав ціну кожній копійці.

За ініціативою Михайла Лушпи було оголошено Всесоюзний конкурс на кращий проект реконструкції і забудови центральної частини міста загальною площею 1600 гектарів. У цьому конкурсі переміг Московський державний інститут проектування міст, який свого часу проектував центр Гавани.

Керуючись ним, в Сумах почали прокладання доріг, тролейбусних ліній, тепломереж, зведення мостів, будівництво лікарень, об’єктів соціально-культурного призначення. Кожного року вводилось в експлуатацію 150-155 тисяч квадратних метрів житлової площі, здавались у п’ятирічку 6-7 дитсадків, 2-З школи.

«Я не просто люблю це місто», - говорив Михайло Лушпа, - «Я вріс у нього своїми коренями».

За часів керівництва Михайла Панасовича в Сумах пішли тролейбуси, з’явилися широкі проспекти, зведено театр, дитячий парк «Казка», обласну наукову бібліотеку, залізничний та автобусний вокзали, МЦ «Романтика» та інші культурно-розважальні об’єкти, будувалось житло у нових мікрорайонах. Місто розквітло трояндовим цвітом, прикрасилося особливими фонтанними перлинами. Чимало зусиль доклав Михайло Панасович до реставрації архітектурної окраси Сум Троїцького собору, а також старовинних храмів, пам’яток історії та культури у Глухові, Путивлі, Ромнах, Охтирці та інших містах.

Праця архітекторів М.П. Лушпи, С.П. Сліпця, А.Ю. Чорнодіда та інженера І.Л. Петрова з будівництва театру ім. М.С. Щепкіна дістала високої оцінки. У 1981 році творці чудового архітектурного спорудження стали лауреатами Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка.

Сумчани гідно оцінили працю М.П. Лушпи у розбудові міста.

Рішенням сесії Сумської міської ради у жовтні 1994 році йому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Суми».

А один із найсучасніших і найяскравіших проспектів обласного центру носить його прізвище.

Помер «мер міста троянд», Михайло Панасович Лушпа, 23 травня 2007 року. Похований на Центральному міському кладовищі.

7 вересня 2013 року, на День міста, біля дитячого парку «Казка» було відкрито пам’ятник Михайлу Лушпі.

 

30 вересня

Всеукраїнський День бібліотек

 

Бібліотеки - один з інструментів нашої цивілізації, який вже багато століть доводить свою ефективність в процесах збереження, накопичення і передачі людських пізнань. Вважається, що вперше аналоги сучасних бібліотек з’явилися ще близько 2,5 тис. років до нашої ери на Сході. Це були зібрані в одному з древніх вавілонських храмів міста Ніппур глиняні таблички на яких їх сучасники запам’ятали важливу для них інформацію для наступних поколінь. У Київській Русі перші бібліотеки стали відкривати після прийняття християнства. Це були церковні бібліотеки, серед яких у той час найбільшою вважалася заснована в 1037-му році князем Ярославом Мудрим бібліотека Софії Київської. У цій бібліотеці зберігалося понад дев’ятсот книг, що були виготовлені тоді виключно вручну. Для середньовіччя це була грандіозна праця і в подальшому в майстернях при Софійському соборі робилися книги, які увійшли в основу інших бібліотечних зібрань, наприклад, бібліотеки при Печерському монастирі, яка стала найбільшим з кінця ХІ століття центром культурного життя в Київській Русі.

Звичайно ж іноді книги безповоротно гинули в запалі пожеж і військових баталій, згадаємо лише знамениту Олександрійську бібліотеку. Так, з Софіївської бібліотеки збереглися тільки лічені екземпляри, серед яких найвідоміші - це безцінне Євангеліє. Примітно, що саме Слово Боже, Слово про спасіння і про Спасителя, було для людей найбільш цінною книгою, гідною збереження для наступних поколінь. Книга - Рейнське Євангеліє, на якій приносили клятву французькі королі, а нині, продовжуючи цю традицію, приносять присягу президенти Франції, колись вивезла з Києва Анна, дочка Ярослава Мудрого, це одна з тих небагатьох збережених книг знаменитої Софіївської бібліотеки.

Віддаючи данину поваги бібліотечному руху в незалежній Україні, 14-го травня 1998-го року Президентом України було підписано Указ № 471/98 про щорічне святкування Всеукраїнського Дня бібліотек. В Україні він відзначається 30-го вересня. За даними проекту DilovaMova.com, ще з ХІІІ століття, в момент створення Галицько-волинського князівства на Західній Україні вже почався активний бібліотечний рух. При дворі філософа і книжника князя Володимира Васильковича була створена велика книжкова рукописна майстерня. Звичайно поява друкарства в середині XV століття справило грандіозні зміни по всьому світу, це не могло не торкнутися бібліотечної справи. Масштабний розвиток і поширення бібліотек почалося в XVI столітті. У Львові та Острозі з’явилися великі книгосховища. Вони створювалися при освітніх установах. Бібліотека Київської академії була організована в XVII столітті, а в XVIII столітті наявність бібліотек увійшло в моду у заможних і шляхетських родів, козацьких старшин, будинків єпископів, при монастирях і різноманітних школах.

До другої половини ХІХ і початку ХХ століття в землях Західної України, що входила тоді під протекцію Австро-Угорщини, стала діяти ціла мережа культурно-освітніх осередків, під назвою «Просвіта». До 1914-го рока Просвіта налічувала близько 78-ми філій і 2944-х читальних закладів по всьому краю, покриваючи 75% українських населених пунктів Галичини. До 1939-го рока цей показник виріс до 85%.

За часів радянської влади бібліотечна справа була невід’ємною частиною державної політики.

На сьогоднішній день в Україні функціонують близько 40 тисяч великих і малих бібліотек. Однією з провідних вважається Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського (НБУВ, сленг. Вернадка), Державна історична бібліотека, Державна бібліотека України для дітей, Національна парламентська бібліотека і т. д. Загальна кількість бібліотечних працівників, зайнятих у цій справі становить близько 53-х тисяч фахівців. Щороку українські книгосховища обслуговують понад 17,5 мільйонів читачів.

У цей день, Всеукраїнський День бібліотек, ми так само поспішаємо приєднатися до привітань на адресу всіх працівників цього безцінного осередка, з віками накопиченого, нашого людського досвіду і знань. Бажаємо Вам усіх благ, уваги ваших читачів і ваших справжніх шанувальників! Зі святом бібліотек

Свій 70-річний ювілей заслужений артист Леонід Матвієнко відзначив гала-концертом на рідній сцені сумського театру ім. М. Щепкіна 28 вересня 2020 року

Леонід МАТВІЄНКО. Народився  1950 року в селі Юнаківка  на Сумщині. Має незакінчену середню спеціальну освіту. Стаж концертної діяльності – 46 років.   Заслужений артист Абхазії (1984).  Заслужений артист України (1999). Учасник бойових дій в Афганістані.   Нині – соліст Сумської обласної філармонії. 

Виповнилося 70 років від дня народження Леоніда Матвієнка — заслуженого артиста України, соліста Сумського Національного академічного театру драми та музичної комедії ім. М. Щепкіна, лауреата низки всеукраїнських та міжнародних пісенних конкурсів.

Зважаючи на карантинні обмеження, далеко не всі шанувальники таланту цього співака змогли потрапити на його ювілейний концерт, що пройшов на рідній для нього сцені щепкінського театру. Неповторне мистецьке дійство ввібрало в себе кращі пісенні зразки національної та зарубіжної естради, які Леонід Григорович дарує своїм шанувальникам упродовж більш як півстоліття.

Разом із маестро виступали його молоді колеги лауреати багатьох пісенних конкурсів та фестивалів співачка Тетяна Ластовецька, музикант Дмитро Семикрас, а також оркестр театру (диригент — заслужена артистка Людмила Стичук, головний диригент — заслужений працівник культури Віталій Тамілін).

Свого часу Леонід Матвієнко побував з концертними гастролями у багатьох країнах світу — Австралії, Німеччині, Грузії, Чехословаччині, Азербайджані, Абхазії, Вірменії, виступав разом з такими всесвітньовідомими виконавцями як Карел Готт, Дін Рід, Бісер Кіров, Лілі Іванова та іншими.

Сьогодні уродженець Сумщини працює у рідному краю, у театральному колективі щепкінців.

 

22 вересня 2001 року, в день 60-тої річниці з початку підпільно-партизанського руху в Україні в роки Великої Вітчизняної війни, в країні вперше відзначався День партизанської слави, встановлений Указом Президента № 1020/2001 від 30.10.2001.

День партизанської слави відзначається як данина всенародної поваги до тих, хто в суворий воєнний час боровся з фашистами в глибокому тилу ворога, не шкодуючи крові і самого життя.

6200 партизанських загонів і підпільних груп, які налічували близько мільйона людей, завдавали відчутних втрат гітлерівським військам на окупованій території, сприяючи просуванню частин і з’єднань Радянської Армії на захід.

За мужність і героїзм, виявлені в боротьбі з ворогом, 200 тисяч партизанів і підпільників нагороджено орденами і медалями, 223 з них визнані гідними звання Героя Радянського Союзу.

Сьогодні ми згадуємо і про подвиг воїнів Української Повстанської Армії, які боролися за незалежність України проти німецьких військ. З розсекречених документів вже відомо, що вони доставляли багато клопоту німецьким окупантам. Про це свідчать німецькі документи часів Другої світової війни, наприклад, в звіті СД за 19 березня 1943 йдеться: «У генеральному окрузі Волинь-Поділля націоналістична українська ... банда розвиває власну активність ..."; в липні 1943 року занепокоєність ситуацією з УПА висловив керівник генерального округу Волинь-Поділля Шене в записці на ім’я А. Розенберга: «на Волині немає жодної області не зараженої націоналістичними бандами. Особливо в західних областях ..."; шеф СД в Галичині телеграфував 22 квітня 1944 керівнику СС Г. Мюллер: "УПА виступає в регіоні як переконлива дестабилизирующая сила".

Історія рідко буває однозначною. У кожної медалі завжди дві сторони. Державне свято, присвячене героям партизанського руху в Україні, вшановує пам’ять всіх, хто боровся за визволення України від фашистської окупації. Воно з’явилося в національному календарі і як день пам’яті, адже проходять роки і прямих свідків того часу стає менше. Але герої не вмирають. Вони завжди будуть жити в наших серцях.

Урочисті і пам’ятні заходи в цей День включають виступи офіційних осіб, меморіальне покладання квітів до монументу вічного вогню, влаштовують народні гуляння, концерти та показ документальних фільмів на тему партизанського руху і подвигу того часу по телебаченню, звучать полум’яні слова.

"Суми - 365"  

       5 вересня 2020 року учні Центру, мешканці гуртожитку І – відвідали виставку «Суми –   365» у міській бібліотеці- філіалу №6.  Учні мал змогу ознайомитись про визначні архітектурні пам'ятки , видатними діячами та засновками м.Сум. Була проведена краєзнавча вікторина та конкурс на знання історичних фактів про місто над Пслом. Заходи проводились  з урахуванням протиепідемічних правил — на відкритому повітрі та з використанням засобів індивідуального захисту.

 

День пам'яті захисників України: як згадували про загиблих бійців Іловайського котла

Сьогодні – День пам’яті захисників України: історія, символ та як вшановуватимемо полеглих воїнів 29 серпня 2020. На державному рівні День пам’яті загиблих захисників України відзначатиметься вдруге. День пам’яті загиблих захисників України 2020 / фото УНІАН Сьогодні, 29 серпня, відзначається День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

 День пам’яті захисників України: дата та історія свята День захисників України, які загинули в боротьбі за її незалежність, суверенітет і територіальну цілісність, на офіційному рівні відзначатиметься лише вдруге. Так, у 2019 році відповідний указ підписав президент України Володимир Зеленський. Датою вшанування пам’яті захисників України було обрано 29 серпня, оскільки саме цього дня у 2014 році в Іловайському котлі загинуло найбільше бійців за весь час війни на Донбасі. Символ Дня пам’яті загиблих захисників України Офіційним символом Дня пам’яті загиблих захисників України є жовтогарячий соняшник. Він є уособленням скорботи за загиблими на Донбасі українськими воїнами. У цей час, як відомо, поспівають соняхи, однак збирати їх у серпні 2014 року було складно, адже в цих соняшниках, зокрема, тривали бої й залишалися загиблі українські захисники.

Дня пам’яті захисників України - історія та символ / День пам’яті захисників України 2020: як відзначатимемо Цього дня на всій території держави заплановано проведення низки пам’ятних та національно-патріотичних заходів з метою вшанування загиблих захисників України, які поклали свої життя в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність країни. Читайте також В "ДНР" запровадили смертну кару - ООН Так, на згадку про полеглих українських воїнів буде приспущено Державний прапор України й оголошено загальнонаціональну хвилину мовчання. Звісно ж, відбудеться покладання квітів до пам’ятників, пам’ятних знаків та місць поховань захисників України. Також цього року планується встановлення зменшених копій державного прапора на всіх могилах захисників України, проведення всеукраїнської акції пам’яті "Сонях", велопробігу ветеранів війни за маршрутом Ужгород – Маріуполь та низка інших заходів.

 Що треба знати про новий короновірус?
https://drive.google.com/file/d/1Q30tjU-a4kmFHbRTlZrXSLrJT__2_i8c/view?usp=shari
Книги - ювіляри

https://drive.google.com/file/d/1mMPaMlMHB6NaPmVXYTpJj-L65YF5tmsb/view?usp=sharing

1 квітня - Міждународний день сміху : традиції та історія свята.
https://drive.google.com/file/d/1YzJ8KyJgtwhtpIvi_OXvxqDDUPUM4lHy/view?usp=sharing

100 років від дня народження Григорія Михайловича Тютюнника (1920-1961), українського прозаїка, поета 

Відеоролик до Дня примирення та перемоги 

https://www.youtube.com/watch?reload=9&v=NMcW4CrMM7o

Літературна Європа https://www.youtube.com/watch?v=FbIb7sMGf84&feature=share&fbclid=IwAR1ldQzyBxXhVb_fq9d_Da84kbnfZblZG8YIUTHZR0iISJu_sbYAiKxRzBo

День народження

Сидіра Артемовича КОВПАКА

     КОВПАК Сидір Артемович (25 (13).05.1887–11.12.1967) –один з організаторів і кер. партизанського руху в Україні в роки Другої світової війни. Двічі Герой Радянського Союзу (18 трав. 1942; 4 січ. 1944). Н. в с. Котельва (ниніс-ще міськ. типу Полтав. обл.) в сел. родині.  Учасник Першої світової війни: служив у команді полкового зв'язку, розвідником. 

    Під час  війни 1941–1945 –командир Путивльського партизан. загону (від 22 серп. 1942 – партиз. з'єднання Сумської області), яке здійснило рейди в тилу ворога.

  У Котельві встановлено бронзовий бюст К., пам'ятники – у Києві, Путивлі та Котельві. Ім'я К. присвоєно районові та вулиці в Сумах, вулицям у Полтаві й Котельві.

                              Всесвітній День без тютюну

    У всьому світі 31 травня проходить міжнародна акція « Всесвітній день без тютюну» по боротьбі з курінням.

      Тютюнопаління - одне з найбільш поширених у всьому світі шкідлива звичка.

  Україна – серед перших за кількістю викурених цигарок на людину. Це говорить про те, що в нашій країні ця проблема сягнула розмірів епідемії.

Ось і настало літо,

Нині перший день!

Потрібне свято подарувало,

 Свято всіх дітей.

Нехай воно буде світлим, яскравим,

Повним чарівності.

 Нехай від щастя і подарунків

Світяться очі.

Дитячий сміх не замовкає,

По країні дзвенить.

Виконує всі бажання

І добром манить!

День захисту дітей https://www.youtube.com/watch?v=CU3C40Rvimg

День вишиванки https://www.youtube.com/watch?v=BZra9OmBDTw

Вишиванки України: від Луганська до Львова
https://spadok.org.ua/narodna-vyshyvka-i-vbrannya/vyshyvanky-ukrayiny-vid-luganska-do-lvova

Свято Святої Трійці прославляє Бога Отця, Бога Сина і Бога Духа Святого. 

 Трійця - одне з дванадцяти головних православних свят. Його ще називають днем ​​зішестя Святого Духа. Є у Трійці і третя назва - П'ятидесятниця. Ця назва вказує на дату святкування - на п'ятдесятий день після Великодня.

 День Святої Трійці в 2020 році відзначається в неділю, 7 червня.

 У християн західного обряду зішестя на апостолів Святого Духа і дня Святої Трійці розділене. День Святої Трійці святкують наступної неділі після дня П'ятидесятниці. А оскільки П'ятидесятниця в 2020 році в католицькій церкві випадає на 31 травня, то західні християни святкуватимуть день Святої Трійці 7 червня, тобто в один день з православними.

 Вважається, що свято на честь Святої Трійці вирішили встановити учні Ісуса Христа - апостоли, на яких, за біблійними переказами, зійшов Святий Дух.

 Після цього вони навчилися зцілювати, пророкувати, почали розмовляти різними мовами, щоб нести Слово Боже по світу.

 Офіційне встановлення Трійці відбулося в 381 році, коли в Константинополі був скликаний II Вселенський собор.

 Традиції

 На Трійцю прийнято прикрашати храми і житла зеленню. Молоді дівчата плели вінки з польових квітів і надягали їх на голову.

 

Наші предки вірили, що свічки, принесені в цей день з церкви, захистять дім і його мешканців від зла і напасті.

На Трійцю влаштовували застілля і запрошували всіх родичів. Після церкви і смачної трапези люди влаштовували народні гуляння.Вірили, що якщо посвататися на Трійцю і одружитися на Покрову (14 жовтня), то сімейне життя буде довгим і щасливим.

 Понеділок після Трійці називається Духовим днем. У цей день, за повір'ями, не можна чіпати землю, копати її, бити палицею, лаятися і рубати дерева. Земля - ​​"іменинниця".

 

ЛУГОВСЬКИЙ Анатолій Васильович народився 13 червня 1955 року. Закінчив режисерський факультет Орловської філії Московського інституту культури та факультет журналістики Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка.

Живе і працює у древньому місті Путивль. Є автором десяти поетичних збірок та шести історико-краєзнавчих видань.

Член Національної спілки письменників України та Національної спілки журналістів України.

Зараз працює редактором газети „Путивльські відомості”.

ПУТИВЛЬ

Вал.

Городище.

Фортеця.

Відгомін

пристрастей давніх...

Половці.

Рицарські

герці.

Плач Ярославни.

ВІЧНЕ КОЛЕСО

Ранок.

День.

Ніч.

Протягом сотень тисячоліть

Ранок, день, ніч...

А що ж людина?

Мізерна пилина,

Дощу крапелина,

Не чутно й голосу...

Життя – мерехтіння свіч.

Лиш вічне колесо –

Ранок.

День.

Ніч...

ЧОРНЕ І БІЛЕ

Чорне і біле. Світло і тьма.

Зло і добро... Напівтіней нема.

У протиріччях, у вічній борні

Час розділився на ночі і дні.

Правда з брехнею пліч-о-пліч ідуть,

Честь і безчестя, личина і суть...

Хочеш не хочеш – із двох вибирай:

Совість чи хамство? Пекло чи рай?

ЦІЛУНКИ ІУДИ І КАЇНА

Цілунки Іуди і Каїна –

Це злість в утробі затаєна.

Це заздрість чорна і зрада,

підступність ядучого гада,

затхлість гнилого болота...

А в результаті –

Голгота!

ІСТИНА

Багато правд,

лиш істина –

Одна.

Та де ж вона?

У повнім келисі вина?

Чи в тім, що знов

прийшла

весна?

Ніхто не відає й не зна...

Хвилює душу таїна:

Хто ближчий –

Бог, чи Сатана

до істини,

Яка одна!?

Серпнева мить

Пахне сіном солодко до млості,

Літо ще жарке і молоде.

Та вже поряд ходить сива осінь,

З павутинок прядиво пряде.

Ранком роси студять ноги босі,

В полудень спекота – просто жах!

Та стернею, бач, мандрує осінь,

Смуток золотий несе в очах...

Лист зелений, трави – у покосах,

Сіно пересохле хрумкотить...

... Наче літо ще, та трішки й осінь –

Серпня неповторна чудо-мить.

МЕНІ БОЛИТЬ...

Мені болить, що ми втрачаєм віру

У людяність, порядність і любов,

Розгублено впадаємо в зневіру

Серед руїн порушених основ.

Мені болить за те, що деградуєм,

Турбуючись лиш про насущний хліб,

Що душ своїх квітник самі ж плюндруєм,

З людей перетворились на... осіб.

Мені болить за долю України,

За землю рідну серце біль пече,

Бо отчий край у нас на всіх єдиний.

Давайте ж всі підставимо плече!

Відродимось, як фенікс, з попелища,

І будем щастя на землі творить!

... Але чому ж так гірко вітер свище?

Чому душа стражденно так болить?

ГРОЗА

Гроза іде! Колише чорний обрій.

Ще мить – і світ розродиться дощем.

Ось блискавка, немов вогненна кобра,

Ковзнула з неба в теплий чорнозем.

І вибух грому! День тремтить від жаху.

Принишкла перелякана земля,

І юна злива з усього розмаху

Упала на схвильовані поля...

ДЖЕРЕЛО

Нахилюсь над джерелом... Глибоке!

Прохолода губи обпече,

І почую неквапливі кроки –

Хтось торкне за схилене плече.

Озирнусь – мені назустріч очі...

Де ж вони? Сяйнули і нема,

Тільки осінь зелень трав толочить,

А за нею дихає зима.

МАРЕВО ДИТИНСТВА

Зоряне небо, повітря густе і духмяне,

Пахне бузком відцвітаючим зморена ніч.

Ген бовваніють забуті козацькі кургани –

Вічними снами ніяк не забудеться Січ.

Мию росою натомлені дниною ноги,

А навкруги – солов’ї, солов’ї, солов’ї...

Раптом побачу –

пливуть через сиві пороги

Шиті з туману козацькі легкі кораблі.

ВДОМА

На тім пагорбі – батьківська хата.

В’ється стежка до рідних воріт.

Ось і вдома... В душі зріє свято.

Скільки зим я не був тут і літ...

У поношеній сукні картатій,

Теплим дотиком втомлених рук

Знов мене зустрічає мати

Через повінь життєвих розлук...

Мила мамо... В очах тихий смуток,

В чорні коси вплелась сивина...

Відцвіли вже в очах незабудки,

Літом бабиним стала весна...

І, забувши про горду дорослість,

Як в дитинстві в обійми впаду...

Й по-хлоп’ячому хлипне осінь

У старіючому саду.

БАБИНЕ ЛІТО

Діда вітають хлібом і сіллю,

Бабі дарують дівоцькі квіти:

Бо у старих золоте весілля,

А над полями – бабине літо.

У павутиння запрягся вітер

І розсипає осінній смуток –

Щоб відпочило усе, що звите...

Бабине літо, мов старість, мудре.

В грудях тріпочуть слова співучі,

Пам’ять стареча минулим марить.

Дід гопака вибиває гучно,

Щоб розтоптати обридлу старість.

І на подвір’ї дзвенить весілля,

Радо шепочуть кленові віти.

Насмакувавшись хмільного зілля,

З дідом танцює бабине літо...

ЗУСТРІЧ

“Осанна осені, о сум! Осанна!”

Ліна Костенко

Осінь. Кінець чи початок?

Смутку чи щастя потреба?

Сонце, мов жовта печатка

На синім папері неба.

Пусто. Тривожно якось...

Літа прощальний крик...

Вітер упав з переляку

У тихі обійми осик.

Втрачено щось безслідно,

Інше стоїть на порозі...

Втомлене спекою літо

Осінь стріча при дорозі.

БІЛЯ ВОГНЮ

Вогонь танцює свій первісний реп,

З розгону налітаючи на темінь...

А величезний, наче Всесвіт, степ

Спить, обійнявши за коліна землю.

В твоїх очах і острах, і жага,

У погляді віків вогонь іскриться...

Мені ти несказанно дорога,

То ж до колін твоїх дозволь схилиться.

БЛИСКАВКА

Небо навпіл розколола блискавка,

З тріском розірвала шовк хмарин,

Відчайдушним нетутешнім блиском

Осяйнула сутінки долин...

І сади рожеві змовкли злякано

У надії цвіт свій зберегти,

Небеса низькі невтішно плакали...

Я тебе ніде не міг знайти.

Блискавки шугали диво-птицями!

Я ж тобі подарував вірша...

... Від очей, що спалахнули крицею –

Навпіл розкололася душа.

РОЗЧАРУВАННЯ

Мені з тобою тяжко розмовляти –

Слова звучать, а відгуку нема...

Між нами і повітря, наче грати,

А час повзе повільно, як слимак.

Не посміхнешся, не кивнеш привітно,

Лише побачу злу гримасу губ...

Та я уже не тінь твоя, а вітер,

Його ж не можна взяти під каблук.

ЗОРІ

Зорі сипались з теплого неба

У м’яку, наче пір’я, траву...

Прилетів ранок білий, мов лебідь,

І туманом принишк на ставу.

А де падали зорі іскристі,

Там ромашки сяйнули малі,

Уквітчали яскравим намистом

Груди пишні матусі-землі.

ПЛЯЖ

Безлюдний пляж. Ріка шумить в мінорі.

Пісок таїть відбитки босих ніг.

Ще вчора тут ясніли теплі зорі,

Буяло літо і котився сміх.

Я зачерпну піску – тече крізь пальці,

Неначе пам’ять сходжених доріг...

Ковзне вода по льодянистій гальці –

І стане схожим цей пісок на сніг.

ЯК ТРЕБА ДЛЯ ЩАСТЯ МАЛО...

Отаманить зима надворі,

А я знайшов у коморі

Руду від іржі косу

І висхлу на ній осу...

Війнуло квітучим літом,

Достиглим пахучим житом

І тихо душа заспівала...

...Як треба для щастя мало!

* * *

„Заклично юнка усміхнеться

На випадковий сніг

У бороді рудій”...

Юрій Завгородній

Час невблаганний. Борода вже сива...

Роки, мов дні, пролинули й нема...

Себе питаю: чи я був щасливий?

Та відповідь завіює зима...

Все якось швидко відбулось і сталось,

В дорозі загубився юний сміх.

Запрошую тепер в обійми старість,

У бороду вплітає сивий сніг...

Коли назустріч посміхнеться юнка,

Біс невгамовний у ребро штрикне,

А серце в грудях затріпоче лунко,

Знов молодість заполонить мене.

Старіти? Зась! Ніколи я не буду!

Втечу від часу в юність босоніж...

... А сумно все таки, що ми не вічні – люди,

Й на кожного чекає свій рубіж.

ПЕРЕДЧУТТЯ ВЕСНИ

Дмухне мороз і обпече добряче,

Малиновим вогнем сяйне зоря.

І сніжна баба поглядом незрячим

Ковзне ліниво в глиб календаря.

Надворі – лютий. Ще зимовий смуток,

А десь під снігом пагін воскреса.

Вже променів золотосяйний жмуток

Жбурнуло сонце в сині небеса.

Весні не час... Та у бруньках струмує

Творяща сила – вічний цикл буття.

Згадаєм Бога з вдячністю, не всує...

... Велике чудо все таки – життя!

* * *

Джоконди посмішка бентежна і зваблива.

В ній відзеркалена складана людини суть.

Це, наче сонце, крізь холодну зливу,

Це почуття мінливі, ніби ртуть...

Напевне, так і Мавка сміхом гарним

Заманювала в прірву Лукаша...

А може, це з-під пензля Леонардо

Вивчає світ вселенськая душа?

День Конституції України

28 червня, в Україні відзначають День Конституції - одне з найважливіших свят в історії країни. Розповідаємо, чим саме примітний цей день

Одним з найголовніших для українців державних свят, які припадають на червень, є День Конституції. Його ми відзначаємо щорічно 28 червня, на честь ухвалення основного законодавчого документа країни – Конституції України – того самого дня 1996 року.

Як ухвалювали Конституцію України

З перших днів проголошення незалежності України спроби ухвалити Конституцію не увінчалися успіхом. Процес гальмували через перманентні суперечності між тодішнім президентом України Леонідом Кравчуком і парламентом на тлі тривалої соціально-економічної кризи в країні. Таким чином, робота над проектом Конституції України тривала аж шість років.

Протягом цого періоду було запропоновано 15 проектів документа - від Конституційної комісії, політичних партій, науковців. Комуністи пропонували зберегти назву УРСР, відновити радянську форму правління, обмежити права президента й увійти до нового Союзу. Націоналісти були проти цього і додатково наполягали на позбавленні Криму статусу автономії. Відповідно, найбільш гострі дискусії точилися довкола питань розподілу повноважень між гілками влади, державної символіки, приватної власності, статусу Республіки Крим та російської мови.

У 1995 році другий президент України Леонід Кучма і Верховна Рада підписали Конституційний договір, в якому було обговорено ключові принципи розподілу влади в країні до ухвалення Основного закону. Потім, вже в 1996 році, з цього приводу було створено спеціальну парламентську комісію під керівництвом депутата Михайла Сироти, якого вважають одним з "батьків" Конституції.

Президент України Леонід Кучма і спікер Верховної Ради підписують Конституційний договір, 1995 рік

Активний період роботи над останньою версією документа тривав три місяці: у березні його винесли на обговорення Конституційної комісії та рекомендували до розгляду Верховною Радою, у квітні включили до порядку денного засідань і через два місяці після цього ухвалили в першому читанні. При підготовці до другого читання, яке мало відбутися через два тижні, до документу внесли близько 6 тис. поправок.

 

 

Вадим Гетьман, Олександр Ємець, Віктор Мусіяка, Михайло Сирота Валентина Дорожкіна, Ігор Юхновський, Роман Безсмертний, Віктор Омелич, Іван Заєць, Віктор Брит, Валентин Чеботарьов, Сергій Соболєв, Олександр Лавринович, Сергій Кириченко

Протягом цього періоду комісія працювала над проектом без вихідних, з 9 ранку і до 10 вечора.

Розгляд проекту Конституції у другому читанні було розпочато у Верховній Раді 27 червня. Тодішній спікер парламенту Олександр Мороз побоювався, що більше не зможе зібрати депутатів, тому перед початком засідання оголосив, що робота над ухваленням документа триватиме доти, доки його врешті не ухвалять.

Парламентарії врахували зауваження президента України, а також підтримали всі спірні статті проекту - про державні символи України, про державну українську мову, про право приватної власності.

Крім того, у Конституції було закріплено правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність.

Так, через 24 години, 28 червня о 9:20, народні депутати ухвалили Конституцію України 315 голосами "за".

Примітно, при цьому 36 депутатів проголосували проти, 12 – утрималися і ще 30 - не голосували зовсім.

Варто зазначити, що президента України Леоніда Кучми не було на доленосному засіданні парламенту, проте за кілька хвилин до остаточного ухвалення депутатами Конституції він прийшов до сесійної зали. Його прибуття парламентарі привітали оплесками.

У своєму короткому виступі глава держави назвав ухвалення Конституції історичною подією. І вона набула чинності тієї ж миті. У залі парламенту вперше пролунав документом затверджений гімн, народні депутати урочисто внесли синьо-жовтий державний прапор…

Цікаві факти

Враховуючи вищевикладене, Україна як незалежна держава прожила без власної Конституції практично п'ять років. Але що ще цікаво - вона стала останньою країною колишнього СРСР, яка ухвалила власну Конституцію. До цього моменту здобуття незалежності в 1991 році її заміняла Конституція Української радянської соціалістичної республіки 1978 року.

 

Одне з найважливіших доповнень до Конституції - про виключне право народу визначати і змінювати конституційний лад і про те, що це право не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами, – було ухвалено 21 червня 1996 року. Його автором був тодішній спікер Верховної Ради Олександр Мороз.

Міжнародне співтовариство схвалило Конституцію України, назвавши її однією з найдемократичніших у світі.

Основний документ країни могли так і не ухвалити, оскільки напередодні доленосного засідання президент України Леонід Кучма оголосив всеукраїнський референдум, на який виніс проект нової Конституції України, схвалений Конституційною комісією (президентською) 20 березня 1996 і не ухвалений раніше Верховною Радою України. Однак після ухвалення Конституції 28 червня цей указ скасували.

День Конституції України - єдине державне свято, закріплене в самій Конституції. Це стаття 161: "День ухвалення Конституції України є державним святом - Днем Конституції України".

Конституція України в мініатюрі

У 2011 році в Києві було презентовано першу мініатюрну Конституцію України. Її розмір — 21х32 мм, складається зі 160 сторінок, на яких вручну було написано близько 9,5 тис. букв. Кожна з цих букв має розмір не більше 1 мм. Текст книги написано індійською тушшю. Саму ж мініатюру виконано зі спеціального тонкого папера. На створення книжечки було витрачено близько 2 місяців. Наразі вона зберігається в Музеї книги і друкарства.

 

Про що йдеться в Конституції України

Як уже зазначалося, у Конституції закріплено правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність, а також права кожного громадянина.

 

Чинна Конституція України складається з преамбули, в якій підкреслюється, що Верховна Рада ухвалює Конституцію як Основний закон України від імені українського народу - громадян України всіх національностей, і 15 розділів, у 14 з яких зібрано 161 статтю щодо державного ладу, прав людини, конституційних органів і територіального устрою, а XV розділ містить 17 перехідних положень.

Фото з відкритих джерел

Варто зазначити, що наразі з документа виключено Розділ VII "Прокуратура" (статті 121-123). Сталося це через те, що в червні 2016 року було ухвалено закон "Про внесення змін до Конституції України (в частині правосуддя)".

Однак це геть не всі зміни, яких зазнав документ – упродовж 22 років існування, крім зазначеного, до нього було внесено ще п'ять правок.

З повним текстом Конституції України можна ознайомитися тут. Ну, а якщо ви раптом засумнівалися в своїх знаннях основного державного закону, пропонуємо перевірити свої знання за цим посиланням.

Традиції святкування Дня Конституції

Як це не сумно, але через роки після ухвалення Конституції для переважної більшості громадян України 28 червня стало просто ще одним вихідним, але зовсім не святом чи приводом згадати про Основний закон і свої права.

Згідно з опитуванням соціологічної служби Центру Разумкова в 2008 році, 52,9% респондентів не вважають День Конституції України святом.

Результати опитування КМІС у квітні 2013 року показали, що День Конституції України є улюбленим святом лише для 4% громадян (це останнє місце).

У 2016 році 112.ua мав можливість поспілкуватися з авторами Конституції України, і, як виявилося, навіть у них цей день не викликає такої радості, як у перші роки після ухвалення документа.

Тим не менше за традицією в містах України цього дня влаштовують різноманітні святкові заходи: урочисті концерти, фестивалі, виставки, патріотичні естафети, вшанування пам'яті видатних українців.

 

Так, наприклад, у Києві 28 червня на 9:00 заплановано покладання квітів до пам'ятника гетьмана Пилипа Орлика на Алеї лип, якого вважають автором першої української Конституції

                 20.3 МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ЩАСТЯ

                                                                                   

Головною метою людини від народження є прагнення щастя. Аби нагадати людям, що найважливіше у їхньому житті, ООН 2012 р. постановила щороку відзначати 20 березня як День щастя. Дата була обрана не випадково: 20 березня – весняне сонцестояння, коли день дорівнює ночі і сонце світить однакову кількість часу по всій земній кулі. Тож цей день символізує право на щастя кожного мешканця Землі. Ініціатива святкування Дня щастя надійшла з Бутану – мешканці цієї країни вважаються найщасливішими людьми у світі.

                ВИСЛОВИ ВИДОМИХ ЛЮДЕЙ ПРО ЩАСТЯ

Ми рідко думаємо про те, що ми маємо. Але завжди думаємо про те, чого у нас немає.             Дейл Карнегі

Не запитуй, що дало тобі життя; запитай, що дав йому ти.

                                                                       Адлер Альфред

Володіння всякими благами – це ще не все. Отримувати насолоду від володіння ними – ось у чому полягає щастя.

                                                                        П’єр Огюстен Карон де Бомарше

Дії не завжди приносять щастя; але не буває щастя без дії.

                                                                        Бенджамін Дізраелі

Єдине щастя в житті – це постійне прагнення вперед.

                                                                        Еміль Золя

Жага щастя ніколи не вичерпується в серці людини.

                                                                        Жан-Жак Руссо

Жодна людина нещаслива, поки вона не вважає себе щасливою.

                                                                        Марк Аврелій

Зазвичай щастя приходить до щасливого, а нещастя – до нещасливого.

                                                                        Франсуа де Ларошфуко

Ми буваємо щасливі, тільки відчуваючи, що нас поважають.

                                                                        Блез Паскаль

Найбільше щастя в житті – це впевненість у тому, що тебе люблять.

                                                                        Віктор Гюго

                            ЛІТЕРАТУРНА СТОРІНКА

              Отож радій, радій з життя, мій друже,

              Хай завжди сяє сонце у душі,

              Хай зло усе твоя здолає мужність,

              А серце до добра нехай спішить.

              Радій з життя, а лихо – як облуда.

              Радій тому, що нині Бог дає.

              Бо тільки той в житті щасливим буде,

              Хто вміє утішатись тим, що є.

                                                     Роман Лаврентій

              Не зобидь ні старця, ні дитину,

              Поділись останнім сухарем.

              Тільки раз ми на землі живем

              У могилу не бери провину.

              Зло нічого не дає, крім зла, 

              Вмій прощати, як прощає мати.

              За добро добром спіши воздати,-

              Мудрість завше доброю була.

              Витри піт солоний із чола

              І трудись, забувши про утому.

              Бо людина ціниться по тому,

              Чи вона зробила, що могла,

              Скільки сил у неї вистачало,

              Щоб на світі більше щастя стало.

                                             Микола Луків

             Немає нічого дорожчого на світі,

             Ніж дивне щастя жити на Землі

           В здоров’ї кожній квіточці радіти,

           І посміхатися навіть уві сні.

                      27.03 МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ТЕАТРУ

   Перша згадка про театр датується 2500 роком до н.е. Перша театральна вистава була поставлена у Давньому Єгипті. У Греції театр перетворився з розваги на високе мистецтво. В Україні театральне мистецтво має глибоке коріння, вперше воно проявлялося в давнину у народних іграх, танцях та обрядах. Оскільки мистецтво є одним із найкращих засобів для порозуміння, то Міжнародний інститут театру 1961 р. запровадив святкування Дня театру. Цей день є святом не лише для акторів, а також і для любителів театру. 

                            1.04. ДЕНЬ СМІХУ (АБО ДЕНЬ ДУРНЯ)

   Це свято має глибокі історичні корені. Є версія, що воно пов’язане з античною богинею Деметрою, чию доньку Персефону викрав бог Аїд. Персефона кликала на допомогу, але її крики були лише оманливою луною. У Німеччині цей день збігався із днем святої Марії Єгипетської, прозваної «Марією-брехухою». Того дня дівчата дурили людей, аби верховодити над майбутнім чоловіком. День Сміху відзначають розіграшами. Уряді країн він також має назву День Дурня. В Україні кажуть: «Перше квітня – брехня всесвітня».

                                 17.04.ДЕНЬ ДОВКІЛЛЯ

   Природа потребує охорони – адже згубний вплив від людської діяльності з часом стає все сильнішим. Бездумне марнування земних багатств призводить до виснаження природи. Справа охорони природних ресурсів є особливо актуальною для України, що пережила Чорнобильську катастрофу, внаслідок якої серйозно постраждали грунти і водойми. Чистотою довкілля опікується як держава, так і громадські організації. З огляду на значущість їхньої діяльності щороку у третю суботу квітня відзначається День довкілля.

   Велика цінність, яку дає нам життя, це  яскраве довкілля. 

   Яскраве довкілля – це і чисті лани, і тихий шепіт листя на деревах, і легкий аромат квітів, і усміхнені міста, які тягнуться до мирного неба. Зрозумійте, життя надає нам такі можливості, про які забувати не можна. Життя має багато яскравих моментів, і людина повинна насолоджуватися кожною хвилиною свого життя.

                      26.04. ДЕНЬ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ

    Погоня за дешевою електроенергією призвела до створення атомних електростанцій, що приховують у собі страшну небезпеку для довкілля. Весь світ зміг в цьому переконатися у квітні 1986 р., коли внаслідок збою на Чорнобильській атомній електростанції сталася катастрофа, наслідки якої проявляються досі. Стався колосальний викид шкідливих речовин в атмосферу. Значні  масиви грунтів, ліси, водоймища забруднені радіоактивними відходами. Чорнобиль зайвий раз нагадав людству про небезпеку атомної енергетики.

   Чудовими краєвидами, щедро врожайними садами, прекрасними місцями відпочинку, багатими лісами славилась чорнобильська земля, та тільки до жахливої позначки, до радіаційної межі, проораної квітневої ночі 1986-го. Відтоді ця земля стала називатися зоною. Зона – це скалічена, непридатна до життя місцевість.

   Чорнобиль – це спокійний, неквапливий, доброзичливий світ. Здавалося, тут у цілковитій гармонії перебувають краса поліської природи і сховані у бетон чотири блоки АЕС.

   Трагедія сталася 26 квітня 1986 року. Біда розчинилася у духмяному повітрі, в біло-рожевому цвітінні яблунь та абрикосів, у воді сільських криниць, у молоці корів, у всій красі та зелені. Та хіба тільки в ній? Вона розчинилася в людях.

                          Чорних дат у людства є немало.

                          Кожна з них – це міна під прогрес.

                          Найстрашніше, що усіх спіткало,-

                          Вибух на Чорнобильській АЕС.

   Ту мирну весняну ніч люди ніколи не забудуть. О першій годині 24 хвилині, коли всі спали, над четвертим реактором Чорнобильської АЕС нічну темряву розірвало полум’я.

   За покликом рідної землі на захист свого народу першим до палаючого реактора за тривогою прибули пожежні з охорони ЧАЕС. Потім прибуло підкріплення з міста Прип’ять. До п’ятої години ранку пожежа була ліквідована. Подув легенький вітерець, і величезний стовп диму, пилюки, копоті відірвався від реактора і посунув територією України, Білорусії, сіючи смертоносну радіацію…

   Їх було 28 – пожежних Чорнобиля. Вони першими прийняли найжорстокіший удар на четвертому блоці станції. Ніхто із них не здригнувся, не відступив перед обличчям неймовірної небезпеки.

                         Живі і мертві… всі відважні

                         Вітчизни-матері сини.

                         Людське життя, мов цвіт черешні,

                         Осипалось… не з їх вини.

   За межу, позначену страшним ім’ям «зона», було виселено 135000 чоловік.

   Чорнобиль… Тепер це слово знає весь світ. Чорнобиль – це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам’ять, це наш нестерпний біль.

                        Латка лісу, вигоріла, бура.

                        Мертве листя, висохла трава.

                        А навколо грає зелень буйна,

                        Дивом уціліла і жива.

                        Чути птиць із непроглядних нетрів,

                        Світить сонце з голубих небес.

                        Грізна зона 30 кілометрів

                        З центром на Чорнобильській АЕС.

                        Хай стане мир міцнішім у стократ.

                        Хай над землею чисте небо буде.

                        Чорнобиль – попередження, набат,

                        Його уроків людство не забуде.