14 ГРУДНЯ – ДЕНЬ ВШАНУВАННЯ УЧАСНИКОВ ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ АВАРІЇ НА ЧАЕС

 

14 ГРУДНЯ – ДЕНЬ ВШАНУВАННЯ УЧАСНИКОВ ЛІКВІДАЦІЇ

                          НАСЛІДКІВ АВАРІЇ НА ЧАЕС          

   Цього дня в Україні традиційно відзначається річниця з Дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС – людей, серед яких багато ветеранів Афганської війни, котрі ціною свого життя і здоров’я змогли здолати страшну трагедію ХХ століття, що сталося 26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС.

   Ця пам’ятна дата була затверджена Указом Президента України 10 листопада 2006 року. Саме 14 грудня було офіційно повідомлення про завершення будівництва саркофага над зруйнованим у результати вибуху четвертого енергоблоку ЧАЕС.

   Уніч з 25 на 26 квітня 1986 року о 1-й годині 23 хвилини на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції сталася катастрофа, яка сколихнула всю планету.

   Четвертий енергоблок перетворився на суцільну руїну: обпалений бетон, покривлена арматура, зруйновані стіни.  А над землею пливли величезні невидимі хмари радіації.

   Відразу ж на АЕС почали прибувати пожежники, які багато годин вели жорстокий бій з огнем.

   28 осіб двох караулів затулили собою не лише станцію, а й Європу. Шість осіб загинули майже відразу.

   Час ніби поділився на дві частини – до 26 квітня 1986 року і після нього.

   Цим частинам в народі вже дано назву – два кольору часу.

                Два кольори мої, два кольори.

                То не любов і не журба як в пісні.

                Свої Чорнобиль має кольори:

                Весна і сонце – до, і горе – після.

   27 квітня для участі в ліквідації аварії було залучено 1185 працівників міліції, 99 пожежників, 850 військовослужбовців внутрішніх військ. Спеціальна урядова комісія прийняла рішення про евакуацію населення.

   Основну частину робіт було виконано упродовж 1986 -1987 років. В них взяли участь приблизно 240 тисяч осіб. Загальна кількість ліквідаторів за всі роки – 600 тисяч.

   Чорнобиль для нас ніколи не стане минулим. Величний подвиг здійснили ті хто брав участь у ліквідації наслідків вибуху на четвертому енергоблоці атомної електростанції.

 

6 ГРУДНЯ - ДЕНЬ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

 

                 6 ГРУДНЯ - ДЕНЬ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

   Про створення Збройних сил України Верховна Рада прийняла постанову 6 грудня 1991 року, в рік, коли Україна проголосиласвою незалежність. 19 жовтня 1993 р. Верховна Рада постановила вважати 6 грудня святом – Днем Збройних сил України.

                    Ніхто не зупинить історії хід –

                    Будує свій дім Україна.

                    І стверджує нине і захід, і схід,

                    Що ми є велика родина.

   «Любов до Вітчизни і любов до людей – ось два стрімкі потоки, які зливаючись, утворюють могутню річку патріотизму».

   Рідний край, рідна земля, Батьківщина, Україна… Які це прості й разом із тим прекрасні і святі для нас слова. Велика і священна любов до Батьківщини жила, живе і житиме в усіх чесних і щирих серцях ії кращих синів і дочок. Україна – країна смутку і краси.

   Територія України – категорія історична. На ії сторожі стоїть закон і Збройні сили України, весь український народ. Україна неподільна. Кожна п’ядь української землі окроплена кров’ю мільйонів і мільйонів наших предків, які захищали рідний край від численних орд, загарбників, зайд, окупантів. Тому українська земля свята. За неї  сьогодні віддають життя наші воїни.

                    Ніхто не забутий,

                    На полі ніхто не згорів.

                    І доки є пам’ять людей

                    І живуть матері,

                    Доти й сини, що спіткнулись об кулі,

                    Живуть.

                   

ЗАПАЛИМО СВІЧКИ…

 

ЗАПАЛИМО СВІЧКИ…

      Коли дослідники говорять про голодомор 1932-1933 рр., мається на увазі  період з квітня 1932 по листопад 1933 рр. Саме за ці 17 місяців, тобто приблизно 500 днів, в Україні загинули мільйони людей. Пік голодомору прийшовся на весну 1933року. В Україні тоді від голоду вмирало 17 людей щохвилини, 1000 щогодини, майже 25 тисяч – щодня…

     З урахуванням непрямих жертв (внаслідок повного фізичного виснаження, тифу, кишково-шлункових отруєнь, канібалізму, репресій, самогубств на грунті розладу психіки), за приблизними підрахунками, голодомор забрав 14 мільйонів людей.

     В історії бурхливого ХХ-го століття Голодомор 1932-33 років в Україні посідає особливе місце. В І статті Закону України «Про голодомор 1932-1933 років в Україні», прийнятого 28.11.2006 року Верховною Радою України було визначено, що цей голодомор є геноцидом українського народу. І тепер щороку українці в останню суботу листопада згадують ці страшні роки, які пережив увесь народ і о 16.00 ставлять на вікнах будинків запалені свічки пам’яті.

     Запалимо поминальні свічки. Поставимо їх у кожному вікні. Хай у кожній родині старий і малий схилить голову перед пам’яттю невинно убієнних голодом-геноцидом, поставить свічку перед образом Божим.

                    Запалимо свічку у кожній оселі

                    На пам’ять навічну про дні невеселі…

                    Годину трагічну вшануємо нині:

                    Запалимо свічку у кожній родині…

 

                    Хай палає свіча…Хайпалає,

                    Поєднає нас вона в цей час.

                    Хай сьогодні спогади лунають.

                    Пам’ять чиста, світла і велична,

                    Пісня й слово хай єднає нас.

  

                                 

      

ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИГИ «ГОЛОДОМОР НА СУМЩИНІ 1932-1933»

 

ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИГИ «ГОЛОДОМОР НА СУМЩИНІ 1932-1933»

   Видання підготовлене з участю Сумської організації Спілки письменників України. Ця книга – перша спроба сумських авторів підняти завісу над страшною таємницею і злочином, найбільшим серед усіх часів і народів.

   Тема голодомору в Україні була не те що заборонена, а навіть вважалась вигадкою буржуазного Заходу і доморощених ворогів народу. Дарма, що про голод уже говорив увесь світ. Надходили звернення до Ліги Нації, щоб вона рятувала Україну, де вже загинуло кілька мільйонів людей.

   Але радянський Червоний Хрест відмовлявся від допомоги голодуючим, яку неодноразово пропонував Захід.

   Про голодомор 30 –х років на повний голос заговорили лише з проголошення незалежності України.

   Сумно говорити про те бачення й пережите страхіття. Люди ходили пухлі, одне одного не пізнавали. Щоб якось вижити, вони варили і їли шкури тварин, кору з дерев, різний бур’ян, жаб, котів, собак, дохлу конину і різне падло. У Терешківці був нападок людоїдства. Одна жінка – мати по черзі порізала і з’їла всіх своїх дітей. Коли померла й сама, то на горищі хати було виявлено вісім дитячих голівок. Якщо з початку січня люди вмирали від голоду поодинці, то вже навесні – цілими сім’ями. Трупи валялися під тинами, при дорозі, в бур’янах.

   КОЛЮЧА ВИСОТА

                                    Хоружівським акаціям – годувальницям,

                                    Що росли біля старого кладовища…

               Акації колюча гілка…

               Солодким цвітом і рясним

               У пам’ять увійшла не мілко.

               Під вечір цвіт, як білий дим…

                  Авжеж, тебе я не забуду –

                  В згорьовані, голодні дні

                  Хіба ж не помагала люду

                  І трохи помогла й мені.

              Ми куштували всяке зілля,

              Той цвіт припав нам до смаку.

               Чухрали ми колюче гілля,

               Втоляли голод нашвидку…

                  Приходили і хуторяни,

                  Бо в нас акація цвіла.

                  Сліпило сонце нас багряне,

                  Лякала жалами бджола…

               Своїх я друзів не забуду –

               Ось мій сусіда – сирота…

               У пам’яті довічно буде

               Колюча, давня висота…

                                                Олекса Ющенко

 

              

ВИСТАВКА - СВІТ СКОВОРОДИ

У Державному навчальному закладі "Сумський центр професійно-технічної освіти харчових технологій, торгівлі та ресторанного сервісу" організовано виставку до 300-річчя з Дня народження Григорія Сковороди

 

16 ЛИСТОПАДА –МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ТОЛЕРАНТНОСТІ

 

   16 ЛИСТОПАДА –МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ТОЛЕРАНТНОСТІ

   Міжнародний день толерантності запровадили в 1995 році за рішенням ЮНЕСКО. Саме цього дня ухвалили Декларацію принципів терпимості. У ній йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповідання, етнічної належності чи кольору шкіри.

   «Патріотизм», «толерантність» набувають сьогодні особливого значення, тому що повага вихованців до одногрупника іншої національності, повноцінне спілкування на прикладах рівноправності, надання необхідної допомоги, уважне ставлення до його потреб у вирішенні виникаючих проблем – ось одна з головних цінностей людського існування в гармонії зі світом природи і суспільства.

                    Толерантне ставлення людини

                    Збереже планету від негод,

                    Розрубає мотлох павутини,

                    Переріже нитку перешкод.

                    Толерантне ставлення до всього

                    Збереже, врятує і спасе,

                    Допоможе вгледіть перемогу,

                    Допоможе витримати все.

                    Будь завжди нестримним вільнодумцем,

                    Свої мрії пензлем намалюй.

                    Освіти життя яскравим сонцем,

                    Толерантний Всесвіт побудуй.

  

  

МІСІЯ МОВИ – ТВОРИТИ ДЕРЖАВУ

   9 листопада – день української писемності та мови. Це свято на честь літописця Нестора, якого возвели в ранг преподобного. Сьогодні українські вчені вважають, що Нестор Літописець став прабатьком української писемної мови. Існують версії, що раніше на території України застосовували декілька видів писемності. Деякі з них використовували грецьку абетку або латиницю. Сучасний алфавіт української мови в основному складається з аналогів грецьких літер та декількох слов’янських знаків, однак раніше, крім кирилиці, використовувалася так звана глаголиця. Але її, очевидно, знали не всі, оскільки до наших часів дійшов лише один зразок такого письма.

   Це свято було встановлено указом Президента України Леоніда Кучми в 1997 році і відзначається щороку на честь українського літописця преподобного Нестора послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія.

   День української писемності і мови – це не лише державне, але і церковне свято. Перший у сучасній українській мові твір, який відповідає візантійським першоджерелам, православні назвали акафістом Богородиці Холмської.

                      В землі віки лежала мова

                      І врешті вибилась на світ.

                      О мово, ночі колискова!

                      Прийми мій радісний привіт.

                      На вік пройшла пора безславно

                      Цвіті і сяй, мова державна!